39 років: люди та події Українського Дому
Монументальна біло-димчаста будівля, що височіє над Європейською площею, невипадковим очевидцем спостерігає за життям, яке вирує у місті. Напевно, саме так про Український Дім могли написати літератори-романтики.
Ви проходите зовсім поруч під час прогулянки центром Києва та проїжджаєте повз нього дорогою на роботу. Ви точно знайдете його гранітні сходи на архівних фото Європейської площі 80-их років та побачите знайомі обриси майже у кожному відеоролику з панорамою столиці.
У 2021 році будівлі Українського Дому виповнюється 39 років. Саме 22 квітня 1982 року, після чотирьох років виснажливого будівництва, її двері як Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна вперше відкрилися для відвідувачів.
Над зведенням споруди працювала група архітекторів на чолі з Вадимом Івановичем Гопкалом, Заслуженим архітектором УРСР. Для зведення будівлі використовували найкращі матеріали з усіх куточків Радянського Союзу: мармур був уральський, граніт — житомирський, алюміній — красноярський, трансформатори — узбецькі, система кондиціонування — харківська. Детальніше про історію будівництва та трансформацій розповідає Тетяна Філевська у своєму дослідженні.
Сьогодні будівлю «Українського Дому», яка є важливим зразком українського модернізму, включено до Зводу пам'яток історії та культури як пам'ятку архітектури під № 562/12. Завдяки своїй аскетичності, вишуканій простоті й виразності форм та невагомій чистоті мармурових стін, Український Дім вже не одне десятиліття стає ідеальним простором для майже необмеженого спектра подій: від самітів та конференцій до виставок сучасного мистецтва, медіапроєктів та знімань відеокліпів (про останні, до речі, є цікавий матеріал у Журналі УД).
За свої неповні 40 років будівля «пройшла» довгий та насичений шлях перетворень: від музею Леніна до Українського Дому спочатку як культурно-просвітницького центру, потім — палацу мистецтв, а ще пізніше — «народного дому» для учасників обох революцій, і нарешті — національного центру ділового і культурного співробітництва та з літа 2020 року — культурного закладу загальнонаціонального значення. Тож Український Дім справді можна називати «очевидцем», адже його власна історія багато в чому збігається з історією України та українського народу.
Найцікавіша сторінка пов'язана саме з людьми. В Українському Домі досі працюють робітники, які починали свою роботу тут ще за часів музею Леніна. Дехто працював ще під час будівництва, хтось — прийшов трошки пізніше. Щоб відзначити день народження УД та дізнатися більше про трансформації, які в ньому відбувалися, ми запитали наших найдосвідченіших колег про те, як змінювався Український Дім, які події їм запам'яталися найбільше та яке майбутнє національного центру вони бачать.
У 2021 році будівлі Українського Дому виповнюється 39 років. Саме 22 квітня 1982 року, після чотирьох років виснажливого будівництва, її двері як Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна вперше відкрилися для відвідувачів.
Над зведенням споруди працювала група архітекторів на чолі з Вадимом Івановичем Гопкалом, Заслуженим архітектором УРСР. Для зведення будівлі використовували найкращі матеріали з усіх куточків Радянського Союзу: мармур був уральський, граніт — житомирський, алюміній — красноярський, трансформатори — узбецькі, система кондиціонування — харківська. Детальніше про історію будівництва та трансформацій розповідає Тетяна Філевська у своєму дослідженні.
Сьогодні будівлю «Українського Дому», яка є важливим зразком українського модернізму, включено до Зводу пам'яток історії та культури як пам'ятку архітектури під № 562/12. Завдяки своїй аскетичності, вишуканій простоті й виразності форм та невагомій чистоті мармурових стін, Український Дім вже не одне десятиліття стає ідеальним простором для майже необмеженого спектра подій: від самітів та конференцій до виставок сучасного мистецтва, медіапроєктів та знімань відеокліпів (про останні, до речі, є цікавий матеріал у Журналі УД).
За свої неповні 40 років будівля «пройшла» довгий та насичений шлях перетворень: від музею Леніна до Українського Дому спочатку як культурно-просвітницького центру, потім — палацу мистецтв, а ще пізніше — «народного дому» для учасників обох революцій, і нарешті — національного центру ділового і культурного співробітництва та з літа 2020 року — культурного закладу загальнонаціонального значення. Тож Український Дім справді можна називати «очевидцем», адже його власна історія багато в чому збігається з історією України та українського народу.
Найцікавіша сторінка пов'язана саме з людьми. В Українському Домі досі працюють робітники, які починали свою роботу тут ще за часів музею Леніна. Дехто працював ще під час будівництва, хтось — прийшов трошки пізніше. Щоб відзначити день народження УД та дізнатися більше про трансформації, які в ньому відбувалися, ми запитали наших найдосвідченіших колег про те, як змінювався Український Дім, які події їм запам'яталися найбільше та яке майбутнє національного центру вони бачать.
Галина Дарницька
адміністраторка
Галина Степанівна Дарницька працює адміністраторкою в Українському Домі з 22 лютого 1984 року. Проте в самому музеї Леніна почала працювати ще раніше — з травня 1976 року. Зі знакових та яскравих подій Галина Степанівна першим згадує відкриття будівлі, що стало великим урочистим святом. Оцінити масштаб події можна на архівних світлинах.
Мітинг з нагоди відкриття Київської філії Центрального музею В. І. Леніна.
1982 рік, фото з ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного
1982 рік, фото з ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного
— Виставок було дуже багато, — згадує Галина Степанівна про діяльність Українського Дому вже як культурного центру. — І багато людей приходило до нас. Весь колектив був радий, що в нас так багато гостей, що люди цікавляться нашими подіями. І відвідувачі були завжди задоволені, бо мали можливість побачити унікальні речі. Майбутнє Українського Дому бачу насиченим та квітучим, і дуже хочу щоб колектив був згуртований та мав цікаву роботу, щоб було багато значущих подій, щоб їх відвідували люди та всі простори національного центру наповнилися життям.
Надія Животенко
завідувачка складу
Надія Володимирівна Животенко в 1986 році пришла працювати квітникарем до музею Леніна, а жовтня 1993 року — працює завідувачкою складу Українського Дому. Символом Українського Дому, як і всі її колеги, вважає колектив Українського Дому: і більш досвідчених співробітників, і молодь, яка приходить працювати сюди після презентації нової концепції розвитку, і натхненне керівництво.
— За часи нашої роботи було проведено надзвичайно багато яскравих заходів, серед яких виділити якийсь один я не можу, — розповідає Надія Володимирівна. — Кожна виставка, кожен концерт, кожна подія була особливою та яскравою. Проходили масштабні виставки дуже відомих художників, які відвідувало багато людей. Гостями Українського Дому були майже всі Президенти України, багато видатних політичних діячів приходили до нас на заходи, іноземні гості також були. Дуже хотілося б, щоб в Українському Домі й надалі проходили події національного значення, які показували б найбільші досягнення нашого народу та професіоналізм команди, що їх організовує.
— За часи нашої роботи було проведено надзвичайно багато яскравих заходів, серед яких виділити якийсь один я не можу, — розповідає Надія Володимирівна. — Кожна виставка, кожен концерт, кожна подія була особливою та яскравою. Проходили масштабні виставки дуже відомих художників, які відвідувало багато людей. Гостями Українського Дому були майже всі Президенти України, багато видатних політичних діячів приходили до нас на заходи, іноземні гості також були. Дуже хотілося б, щоб в Українському Домі й надалі проходили події національного значення, які показували б найбільші досягнення нашого народу та професіоналізм команди, що їх організовує.
Іван Гаврилюк
начальник дільниці
Іван Васильович Гаврилюк працює в Українському Домі з квітня 1982 року. Починав працювати черговим електриком, а сьогодні очолює дільницю з ремонту та обслуговування електрообладнання. Іван Васильович згадує, що за років музею Леніна події були досить одноманітними, прив'язаними до одних й тих самих дат. Але вже з моменту трансформації в культурний центр почали з'являтися цікаві, оригінальні заходи. Крім виставок, концертів та фестивалів, в тодішньому Українському Домі проходили великі святкування, які збирали знаменитостей з усієї країни (а іноді — навіть з інших країн). Для працівників Українському Дому це стало цікавою можливістю побачити своїх кумирів поруч та наживо поспілкуватися з цими людьми. Крім мистецьких діячів, відвідувачами ставали також перші особи різних країн — Іван Васильович згадав візити українських президентів, глав країн-учасників СНД та навіть Білла Клінтона (у ті роки він був Президентом США).
— Це не щось аж надто ціннісне, а просто така цікава можливість побачити своїми очима історію, — пояснив Іван Васильович. — Адже навіть саме створення Українського Дому на місці музею Леніна — це вже сама по собі знакова, важлива для історії подія. Ця будівля стала місцем для знайомства з новими людьми, для представлення нових речей, технологій, подій, для поворотних змін. Після всього цього люди тепер впізнають Український Дім, коли бачать його по телебаченню чи просто коли йдуть повз. І в кожного свої асоціації: для когось це просто біла будівля в центрі Києва, для когось — «народний дім» часів революції, а ще для когось — місце культурних заходів. У цьому і є певний символізм Українського Дому.
— Це не щось аж надто ціннісне, а просто така цікава можливість побачити своїми очима історію, — пояснив Іван Васильович. — Адже навіть саме створення Українського Дому на місці музею Леніна — це вже сама по собі знакова, важлива для історії подія. Ця будівля стала місцем для знайомства з новими людьми, для представлення нових речей, технологій, подій, для поворотних змін. Після всього цього люди тепер впізнають Український Дім, коли бачать його по телебаченню чи просто коли йдуть повз. І в кожного свої асоціації: для когось це просто біла будівля в центрі Києва, для когось — «народний дім» часів революції, а ще для когось — місце культурних заходів. У цьому і є певний символізм Українського Дому.
Софія Литвин
звукорежисерка
Софія Іванівна Литвин з 5 серпня 1982 року працює звукорежисеркою в Українському Домі. Сам національний центр для Софії Іванівни — це справжнє серце міста, яке завжди процвітало та має процвітати й надалі.
— Це завжди було місце людей, — згадує вона. — Люди приходили, дивилися, фотографувалися біля фонтанів, заходили всередину на виставки, концерти чи фестивалі, проводили час з радістю та натхненням. Хочеться, щоб і зараз, коли знімуть обмеження, люди продовжували цікавитися та приходили до нас на події.
Софія Іванівна згадує, що обидві революції зачепили й Український Дім, який знаходився поруч з епіцентром тодішніх подій. На її думку, це змінило атмосферу всередині споруди — сторінка історії будівлі як музею Леніна остаточно відійшла у минуле, а Український Дім став місцем представлення саме української культури та духу.
— Це завжди було місце людей, — згадує вона. — Люди приходили, дивилися, фотографувалися біля фонтанів, заходили всередину на виставки, концерти чи фестивалі, проводили час з радістю та натхненням. Хочеться, щоб і зараз, коли знімуть обмеження, люди продовжували цікавитися та приходили до нас на події.
Софія Іванівна згадує, що обидві революції зачепили й Український Дім, який знаходився поруч з епіцентром тодішніх подій. На її думку, це змінило атмосферу всередині споруди — сторінка історії будівлі як музею Леніна остаточно відійшла у минуле, а Український Дім став місцем представлення саме української культури та духу.
Катерина Рудова
ліфтерка
Катерина Михайлівна Рудова працює в Українському Домі ліфтеркою з 1 жовтня 1994 року. Крім виконання своїх безпосередніх обов'язків, вона ще опікується клумбами з квітами на території національного центру. Яскравих подій, на думку Катерини Михайлівни, було дуже багато, і одним з таких для неї став конгрес банкірів, який зібрав багато відомих гостей та перших осіб. Згадує також виставку красивої ручної вишивки священника (ім'я та назву виставки, на жаль, встановити не вдалося — прим. ред.). З останніх подій захоплено визначає виставку до 150-річчя Лесі Українки, яка проходила в лютому-березні 2021 року та представила багато мистецьких та історичних об'єктів, супроводжувалася насиченою подієвою програмою та зібрала прихильні відгуки відвідувачів.
— Я дуже хочу, щоб Український Дім привели у належний вигляд, — ділиться Катерина Михайлівна своїми думками про майбутнє. — Щоб реставрували та відновили те, що треба відремонтувати. Щоб Український Дім лунав на всю країну, на весь світ. Щоб колектив був професійний та дружний, та щиро опікувався всім, що відбувається тут. Це дуже важливо, адже колектив роками був та лишається серцем Українського Дому.
— Я дуже хочу, щоб Український Дім привели у належний вигляд, — ділиться Катерина Михайлівна своїми думками про майбутнє. — Щоб реставрували та відновили те, що треба відремонтувати. Щоб Український Дім лунав на всю країну, на весь світ. Щоб колектив був професійний та дружний, та щиро опікувався всім, що відбувається тут. Це дуже важливо, адже колектив роками був та лишається серцем Українського Дому.
Сторінки історії Українського Дому — будівлі, інституції, людей, які тут працюють — продовжують писатися. І всім нам, незалежно від посади, обов'язків, віку та досвіду, хочеться, аби його майбутнє було не менш яскравим та насиченим, аніж минуле. На цьому особливо наголошує директорка Українського Дому Ольга Вієру:
«Історія Українського Дому унікальна і багатогранна. Потужні трансформації, зміна сенсів та наповнення, значущі суспільні події стали важливою частиною історії країни. Тому сьогодні ми, працюючи в Українському Домі, маємо виконати два найважливіші завдання — зберегти і розвивати.
Зберегти. Унікальну будівлю, у проєкт реконструкції якої було внесено рішення перекрити розкішний атріум задля збільшення експозиційних площ або добудувати фактично ще одну гігантську будівлю над концертною залою у бік Володимирської гірки, що наразі ми виправляємо разом з іншими недолугостями, які були б дуже смішними, якби не були такими небезпечними. Людей, які віддано працювали тут багато років і знають історію та хроніку оновлення кожної системи будівлі, кожної плитки й дверної ручки. І найголовніше, зберегти цінності та основну ідею створення установи з величною назвою Український Дім — центру, що представляє нашу країну.
Розвивати Український Дім інституційно та розкрити його потенціал, формуючи крок за кроком майбутнє нашої організації. Створити сучасний, відкритий і комфортний простір для людей, культурний центр, який представлятиме провідні національні продукти, ідеї, здобутки, створюватиме нові можливості та об'єднуватиме».
«Історія Українського Дому унікальна і багатогранна. Потужні трансформації, зміна сенсів та наповнення, значущі суспільні події стали важливою частиною історії країни. Тому сьогодні ми, працюючи в Українському Домі, маємо виконати два найважливіші завдання — зберегти і розвивати.
Зберегти. Унікальну будівлю, у проєкт реконструкції якої було внесено рішення перекрити розкішний атріум задля збільшення експозиційних площ або добудувати фактично ще одну гігантську будівлю над концертною залою у бік Володимирської гірки, що наразі ми виправляємо разом з іншими недолугостями, які були б дуже смішними, якби не були такими небезпечними. Людей, які віддано працювали тут багато років і знають історію та хроніку оновлення кожної системи будівлі, кожної плитки й дверної ручки. І найголовніше, зберегти цінності та основну ідею створення установи з величною назвою Український Дім — центру, що представляє нашу країну.
Розвивати Український Дім інституційно та розкрити його потенціал, формуючи крок за кроком майбутнє нашої організації. Створити сучасний, відкритий і комфортний простір для людей, культурний центр, який представлятиме провідні національні продукти, ідеї, здобутки, створюватиме нові можливості та об'єднуватиме».