Ілля Бел «Уявність реального»
Сучасна фотографія з цифровими інструментами корекції настільки розвивається, що неможливо довіряти зображенню. Фотографія втратила інформативну функцію, зосередившись на декоративності. Відсутність головного об'єкту спонукає включати фантазію. Контури дають основу для уяви, а навколишній простір в кадрі створює умови для розвитку сюжету. Однак сам персонаж — на 100% плід уяви глядача.
Ольга Дрозд «Щоденник»
Проєкт створено на основі дослідження інтеренет-контенту молоді до 20 років, що мешкає в Україні. Перенесення дигітальної "нової відвертості" в аналоговий вид було здійснено для більш глибокого сприйняття. На думку художниці, мануальна робота з текстом дозволяє відчути тривожність, дуальність, а деколи і тривіальність меседжів віртуального контенту сучасного підлітка.
Та за великим рахунком, у цих словах молоді може знайти себе кожен, не зважаючи на вік чи стать. Тож, можливо, тема "боротьба поколінь" є перебільшеною у контексті відмінностей?
Ксенія Оксінь «Полімери»
Полімери з грецької — πολύ — «багато» та μέρος — «частина».
Пластикові ємності по своїй суті – порожнисті форми з аморфної речовини для наповнення, накопичування і сортування. Створені з полімерів, повністю синтетичних молекул, первинно синтезованих з природніх пластичних матеріалів, вони, як і медіапростір, стали зібраним і повторювальним «покращеним образом» живого.
Сучасна людина наповнює свою віртуальну ляльку сенсами, котрі мімікрують життя. Сортуючи емоції та реакції, віртуальний клон отримує алгоритмічний відгук з боку нової реальності. Простір, котрий так манить можливістю стати ким завгодно, стає інструментом збору інформації про природу ключових реакцій споживача, розбудовуючи нервову систему надорганізму.
Людина, через щоденне перебування в агресивному середовищі, обросла новими захисними шарами — один з яких, створення щасливого або химерного «я» в інформаційному просторі, де вгамовуючи жагу до соціалізації, людина знаходиться на фізичному і емоційному віддаленні від можливого подразника. Щаслива в своїй інтрореальності, людина стає викривленим образом на синтетичній системі імітації живого. Одним з.
Марго Рєзнік «Собака з рожевою лапою»
Перебуваючи у самоізоляції під час карантину, навесні 2020 року, художниця Марго Рєзнік створювала мультфільми, використовуючи образи зі своїх перформансів.
«Собака з рожевою лапою» — графічна анімація, яка відрізняється від інших робіт художниці неспішним ритмом та медитативними роздумами про «іншого», про грані та можливості власного «я».