З 7 по 13 жовтня в межах Action! Forum Український Дім у співпраці із незалежним всеукраїнським молодіжним онлайн-медіа «Свідомі» презентував виставковий проєкт, присвячений діяльності суспільно важливих ініціатив, активність яких сприяла появі нових можливостей та змінила екосистему галузей, у яких вони втілювалися: культура, урбанізм, освіта, інклюзія, активізм тощо.
Мета виставки — зшити розгалужені фрагменти соціальної пам’яті та представити відвідувачам приклади небайдужості, амбітності та візіонерства, втілені учасниками молодіжних ініціатив за роки Незалежності, надихнути сьогоднішню молодь та актуалізувати потужний фундамент успіхів попередників та сучасників, на які вони можуть спиратися, та до якого звертатися у часи сумнівів.
Проєкт реалізовувався в форматі міждисциплінарної виставки, представленої в просторі національного центру та журналістських матеріалів, з якими можна буде ознайомитися на сайті Українського Дому та на онлайн-ресурсах медіа Свідомі.
ДЕ НЕ ДЕ (2015 — дотепер)
Ініціатива займається:
- збереженням спадщини ХХ століття
- роботою з регіональними музеями (в основному — з краєзнавчими або ж з невеликими музеями у різних регіонах України)
- роботою з інфраструктурною спадщиною, публічним мистецтвом та його осмисленням
«У нас не було мети створити ініціативу, але у 2015 році постала необхідність попрацювати з кінотеатром «Росія» у Вінниці — величезним, на тисяча двісті місць. А він саме тоді почав набирати ознак руйнування, тому мені здавалося, як і всім у Вінниці, що його рано чи пізно знесуть. Але ми, разом із Аліною Якубенко та Женею Моляр, наприкінці літа того року вирішили створити резиденцію на базі цього кінотеатру, яку назвали «Над Богом». Власне, після цього воно щось закрутилося і десь на якомусь етапі кристалізувалося у те, що ми називаємо «Ініціатива De Ne De», — розповіли засновники ініціативи — Леонід Марущак та Євгенія Моляр.
ГАР або ГО «Група активної реабілітації» (1992 - дотепер)
Ініціатива працює задля того, аби люди, які отримали травму спинного мозку (ТСМ) могли якомога швидше повернутися до максимально незалежного та вільного життя, почуватися гідно, користуватися своїми правами та свободами на рівні з усіма.
«Група активної реабілітації — це громадська організація, цільовою аудиторією якої є люди з травмами спинного мозку, що користуються кріслом колісним. Всі інструктори, які викладають у нас на таборах, теж мають травми спинного мозку. У нас є декілька напрямків діяльності: це табір активної реабілітації та програма Першого контакту, а також проєкти, які покликані залучати людей з травмами спинного мозку до активного життя, працевлаштування», — поділилась членкиня правління ГАР Уляна Пчолкіна.
Бачити серцем (2014 - дотепер)
Ініціатива веде проєкти, що спрямовані на соціалізацію дітей та молоді з інвалідністю:
- інклюзивний літній кемп “Космотабір”, який щорічно відвідує 100 дітей з різних міст України
- школа соціалізації “CONTACT”, що працює з вересня по травень для 50 підлітків з комплексними порушеннями розвитку
- творча майстерня «ТАК», у межах якої люди віком від 18 років з інтелектуальними та фізичними порушеннями вчаться виробляти мило, свічки, шити та бути невід’ємною часткою суспільства
- проєкт “START”, що готує підлітків до роботи у майстерні
Ukraїner (2016 - дотепер)
Медіа-проєкт, який відкриває Україну з несподіваних сторін для українців і світу, переосмислюючи історичні особливості та культурні коди власних земель, висвітлюючи етнографічні, географічні, антропологічні цікавинки.
«Проєкт почався з ідеї Богдана Логвиненка про те, що Україні потрібне медіа, яке б виконувало кілька функцій і піклувалося про глобальні цілі. По-перше, хотілося познайомити українців із самими собою, зруйнувати стереотипи, які існували в суспільстві щодо всіх цих схід/захід тощо. Всі ці думки були спровоковані тим, що дослідження, які проводились на той час, говорили, що більшість людей (~75%), не виїжджають за межі своєї області. Відповідно, коли люди ізольовані, вони отримують інформацію лише із зовнішніх джерел, стають дуже вразливими до стереотипів та думок, які нав’язують ЗМІ. А друга мета — показати Україну світові. Бо так вийшло, що світ знав про Україну у контексті високого рівня корупції, у кращому випадку — завдяки Шевченку, Кличку, Руслані і Чорнобилю. І все, більше про Україну нічого не було відомо. Це хотілось змінити», — розповідає Каріна Пілюгіна, учасниця проєкту.
Музей «Третя після опівночі» (2017 - дотепер)
Це єдиний музей в Україні, в якому екскурсії проходять у суцільній темряві та у супроводі незрячих гідів. Команда з 6 незрячих гідів, які провели екскурсії для більше 28 тис. людей, допомагає опанувати темряву та чесно відповідає на всі питання. Ініціатива прагне знищення бар’єрів в спілкуванні між зрячими та незрячими людьми, працевлаштування, соціалізації та культурної просвіти незрячих, підвищення рівня емпатії та толерантності в суспільстві.
«Є багато речей, які люди усвідомлюють самостійно під час екскурсії, і з нашої сторони це найефективніший спосіб донести їм важливі речі, замість того, щоб намагатися переконати на словах. Також важливо, що під час екскурсій руйнується бар’єр у спілкуванні з незрячими людьми. Після півтори години у темряві з’являється відчуття певної близькості і довіри», — розповідає про проєкт його співзасновниця Аліна Марненко.
Фонд «Голоси дітей» (2015 - дотепер)
Фонд веде проєкти, що допоможуть дітям перемагати наслідки травмуючих воєнних подій на Сході, займається адвокацією прав дітей з тим, щоб змінити систему захисту прав дитини в Україні.
«З 2015 року я, разом зі своїми друзями, як волонтерка поїхала у Слов’янськ, де займалася допомогою дітям, що проживають на лінії фронту. 2015 та 2016 роки були пов’язаний з евакуацією, доставкою всього необхідного людям, які проживали у містах без належних на те умов. Ми гадали, що приїдемо, всіх вивеземо, бойові дії швидко закінчаться і всі люди повернуться до себе додому. Та, звісно, все сталося геть не так. Війна не закінчувалася. Саме тоді ми почали думати, як дітям жити у такій перспективі і взяли собі за задачу забезпечити їм повернення до мирного життя» - розповідає про діяльність ініціативи її засновниця Лена Розвадовська.
Цей проєкт спрямований на популяризацію української модерністської архітектури 60–90-их років, як вагомої частини культурного спадку країни. Він привертає увагу громадськості до необхідності її збереження.
Спершу існував лише Instagram-акаунт, створений у 2018 році, що нині налічує більше 40 000 підписників. Згодом ініціатива стала одним з організаторів руху за збереження модерністських будівель у різних містах України, останнім прикладом чого є масові акції проти руйнування будівлі, спроєктованої архітектором Миколою Левчуком, відомої як «Квіти України».
«Я часто подорожую Україною — збираю матеріал для проєкту Ukrainian modernism. Полюю на монументальне мистецтво і модерністську архітектуру. Іноді привожу з польових досліджень артефакти», — розповів засновник проєкту Дмитро Соловйов.
Жінка для жінки (2020 - дотепер)
Проєкт, створений для допомоги жінкам, які опинилися у кризових життєвих обставинах.
Команда ініціативи публікує їхні розповіді, щоб про них дізналися ті, хто має змогу допомогти. Проєкт пропонує прості інструменти підтримки — фінансова допомога, покупка продуктів та ліків чи замовлення послуг та надання роботи.
Проєкт здійснюється командою громадської організації Центр «Жіночі перспективи», яка протягом 22 років допомагає жінкам, які опинилися у складних життєвих обставинах, пов'язаних з домашнім насильством, дискримінацією на ринку праці, безробіттям та ін.
Центр «Дача» (2008 - дотепер)
Це місце, де упродовж усього лікування безкоштовно можуть проживати маленькі онкопацієнти України та їхні родини. Між етапами лікуваннями діти знаходяться на «Дачі», де вони відновлюють сили. Тут їм ніщо не нагадує про лікарню, і в той же час, географічно вони завжди поряд із нею.
«Лікарня, зазвичай, надає місце тільки для дитини і мами чи іншого з супроводу. Це означає, що мама і дитина залишається сама на довгий час, бо лікування онкохвороб — це місяці, а інколи й роки. І рік часу мама з дитиною є у Києві, а тато з іншими дітьми, наприклад, — у себе вдома. Бо люди з містечок чи сіл, у яких хворіє дитина, не можуть дозволити собі винаймати квартиру у Києві. Тому дуже часто такі родини розлучалися, навіть психологи кажуть, що за 6 місяців розлуки руйнуються емоційні зв’язки, і тому було багато розлучень. По суті першочергова ідея була така, щоб просто був такий будинок, де родина може бути разом» — розповідає про діяльність «Дачі» засновниця та президентка фонду «Запорука» Наталія Оніпко.
Діти ми встигнемо (2020 - дотепер)
В Україні не існує центрів діагностування та реабілітації для дітей зі СМА. Немає навіть відповідного реєстру хворих. «Діти ми встигнемо» — це громадський рух, який народився з кампанії по збору коштів на найдорожчі ліки у світі (препарат Zolgensma). Завдяки небайдужим людям з усієї України та світу, об'єднаних гаслом “Діма ми встигнемо”, для маленького українця Дмитра Свічинського було зібрано 2,05 мільйонів доларів за рекордні 80 днів.
Потужна інформаційна хвиля, яку здійняла кампанія “Врятувати Діму”, привернула увагу мільйонів небайдужих до проблем людей зі СМА (спінальною м’язовою атрофією). Тож після закриття збору коштів команда вирішила продовжити боротьбу за життя дітей зі СМА і розпочала адвокаційну кампанію.
Команда ставить собі за мету досягти державного фінансування ранньої діагностики та лікування спінальної м'язової атрофії (СМА) в Україні, і вже робить кроки для втілення цього проєкту в життя.
Українська Академія Лідерства (2015 - дотепер)
УАЛ — це програма особистісного та суспільного розвитку, головним елементом якої є 10-місячний формаційний курс для випускників середніх шкіл. Програма будується на поєднанні елементів фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку на основі цінностей.
Команда проєкту хоче вплинути на глибинні соціальні процеси в українському суспільстві шляхом формування генерації молодих людей, які беруть відповідальність за майбутнє країни та мають необхідні для цього здібності.
Наразі в Україні існує потужна спільнота випускників Академії, яка постійно збільшується і розбудовує Україну у різних галузях.
Пласт (1911 - дотепер)
Українська скаутська організація має на меті сприяти всебічному, патріотичному вихованню та саморозвитку української молоді як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства. Для досягнення своїх цілей Пласт застосовує власну унікальну методику виховання.
В основі назви «Пласт» лежить відповідник англійського Scout (розвідник), взятий за прикладом пластунів-козаків-розвідників. Гербом Пласту є трилиста квітка лілії — символ скаутського руху відомий як Fleur-de-lis — та тризуб, сплетенів одну гармонійну цілісність.
Будинок «Слово» (2017 - дотепер)
Будинок «Слово» споруджений наприкінці 20-х років минулого століття спеціально для українських письменників та діячів культури. Вже в 30-ті роки ціла плеяда літераторів почала заселяти ще недобудовані квартири: Остап Вишня, Микола Хвильовий, Володимир Сосюра, Лесь Курбас, Іван Багряний, Павло Тичина. Але через два роки комфортне життя в апартаментах змінилося серією трагічних подій: близько 40 українських письменників були розстріляні або заслані в сталінські табори.
Проєкт Будинок «Слово» було започатковано у березні 2017 року віртуальною шкалою часу, що зафіксувала події від моменту виникнення ідеї створення будинку до трагічного кінця більшості його мешканців. Наразі ініціатива існує як сайт із зібранням інформації про Будинок «Слово». Проєкт дав поштовх для подальшого детального вивчення забороненої радянською владою літератури ХХ століття.
Що таке пам'ятати (2021)
Проєкт передбачає комплексне аналітичне дослідження практик вшанування пам’яті загиблих у російсько-українській війні, за результатами якого буде проведено серію експертних дискусійних панелей та видано книжку.
Він спрямований на глибокий та комплексний аналіз (культурологічний, соціологічний, історичний та правовий) політики та наявних практик вшанування пам’яті загиблих військових у російсько-українській війні на Сході України, а також налагодження суспільного діалогу стосовно концептуальних питань вшанування пам’яті, як важливої складової формування громадянської свідомості та національної ідентичності.
На основі експертних дискусій зі стейкхолдерами буде сформована візія вшанування пам’яті між усіма інституціями, залученими до формування та реалізації політики вшанування пам’яті.
Кримська солідарність (2016 - дотепер)
У квітні 2016 року російські силовики почали проводити в Криму регулярні затримання кримських татар і мусульман, що весь світ визнає політично вмотивованими переслідуваннями.
Громадська ініціатива «Кримська солідарність» стала своєрідною відповіддю на дії силовиків. Вона була створена зусиллями родичів заарештованих, адвокатів та активістів як неформальна правозахисна організація для захисту жертв політичних репресій.
Адвокати та громадські захисники надають юридичну консультацію і здійснюють захист заарештованих кримчан. Активісти та громадянські журналісти займаються розповсюдженням новин щодо політично вмотивованих кримінальних та адміністративних справ у Криму. Волонтери надають соціально-побутову допомогу сім'ям заарештованих, допомагають дітям, які залишилися без батьків. Цей проєкт допоміг згрутувати та мобілізувати кримських татар після подій 2016 року.
Центр Громадянських Свобод (2007 - дотепер)
Центр Громадянських Свобод (ЦГС) заснований у 2007 році для просування цінностей прав людини. Ініціатива впливає на формування громадської думки та державної політики, підтримує розвиток громадянського активізму, а також бере активну участь у міжнародних мережах та солідарних діях з просування прав людини в регіоні ОБСЄ. Центр брав участь у мобільних моніторингових місіях у Криму та на Донбасі, нині ініціює інформаційні кампанії зі звільнення українських політв'язнів у Росії, Криму та на Донбасі.
За мету команда проєкту взяла становлення прав людини, демократії та солідарності в Україні та регіоні ОБСЄ задля утвердження людської гідності і вже досягла у іказаних сферах значних успіхів.
Ukrainian Volunteer Service (2018 - дотепер)
Ukrainian Volunteer Service — громадська організація, що розвиває волонтерство по всій Україні, була заснована Анною Бондаренко після начання у США, де вона по-справжньому відкрила для себе потужні можливості волонтерства.
Мета організації — поширення волонтерського руху в Україні. Велика ідея — утвердження волонтерства для кожного. Команда допомогає українцям брати участь у волонтерських проєктах.
Проєкт має кілька напрямків роботи: формування волонтерських спільнот у найбільших містах, навчання громадських активістів та посилення організацій, допомога соціальним ініціативам у містах. Всеукраїнська волонтерська служба дала поштовх до розвитку культури волонтерства, а також до мережування ініативної молоді з маленьких містечок.
Повернись живим (2014 - дотепер)
Ініціатори фонду розповідають: «Весна 2014-го перевернула наші життя так само, як життя добровольців, військових та всієї України. Ми, звичайні українці, змінили свої різні роботи на одну спільну – стати надійним тилом для захисників.
Шість років тому фонд відправив на фронт перші тепловізори і продовжує робити це зараз. Але ми змінюємося разом з армією та тими завданнями, що перед нею стоять. Підлаштовуємось під потреби військових – тих, хто воює, та тих, хто повертається. Ми аналізуємо проблеми війська й зробили масштабне дослідження причин, через які військовослужбовці звільняються з армії». Фонд «Повернись живим» працює, щоб армія була ефективною.
Хто замовим Катю Гандзюк? (2018 - дотепер)
Громадська ініціатива, створена друзями активістки Катерини Гандзюк за кілька днів після нападу на неї. 31 липня 2018 року невідомий облив Катерину літром сульфатної кислоти, після чого справу було передано до відповідних органів, але розвитку у розслідуванні не спостерігалося.
Учасники ініціативи разом з журналістами розпочали своє паралельне розслідування справи вбивства. Саме ця ініцатива допомогла згуртувати та активувати громадське суспільство навколо спільних ідей справедливості та небайдужості, чим займається і зараз.
86 Фестиваль кіно та урбаністики (2014 - дотепер)
86 — це кураторське об’єднання та одноіменний фестиваль кіно та урбаністики, що існує з 2014 року. Команда ставить собі за мету генерувати й поширювати сенси, ідеї та досвіди, що наближають утопію. Головні напрямки роботи «86» — культурна децентралізація і сучасне кіно: вони проводять ексклюзивні культурні події, показують інтелектуальне кіно і провокують живий діалог між мистецтвом і аудиторією.
Найбільший проєкт — міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86» у місті Славутич неподалік Чорнобиля. Це атмосферна культурна подія у малому українському місті. На «86» приїздять дивитися добірну мистецьку документалістику, слухати сучасну музику і взаємодіяти з унікальним міським середовищем. Проєкт дав значний поштовх для розвитку українського урбанізму та його вивчення.
Територія А (1995 - 2005)
«Територія А» — це мистецька агенція, що займалася культурно-мистецькими, благодійними та медійними проєктами. «Територія А» за короткий термін стала найпопулярнішою і культовою музичною програмою кінця 1990-х років в Україні і значно вплинула на розвиток української популярної музики. Вона виходила на ICTV з 1995 по 2000 роки, потім на Першому національному у 2005 році після 5-річної перерви. Це був перший в історії українського телебачення щоденний хіт-парад, де було спочатку 5, потім – 10, а пізніше – 20 місць. Щотижня два учасники залишали програму, натомість стартували нові кліпи.
Хіт-парад виходив в ефір тричі на добу: зранку, вдень і увечері. «Територія А» стала своєрідним аналогом пізніших «фабрик зірок», бо народила цілу хвилю української популярної музики.
Docudays UA (2003 - дотепер)
Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувається щороку впродовж останнього тижня березня в Києві. Після завершення Docudays UA презентує найкращі фільми в регіонах України в межах Мандрівного фестивалю. Покази тривають від жовтня до грудня (включно).
Місією фестивалю є створення можливостей для глядачів в Україні дивитися актуальні документальні стрічки з усього світу. Програма кінофестивалю та зміст супутніх заходів сприяють формуванню громадянської позиції, підвищенню обізнаності щодо прав людини та плеканню людської гідності. Всі охочі можуть подати фільми, які відповідають критеріям конкурсного відбору. Проєкт значно вплинув на розвиток кінематографії в Україні.
Революція на граніті (2-17 жовтня 1990 року)
Революція на граніті — це кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, організована українською молоддю, переважно студентами, що відіграла важливу роль у становленні незалежності України.
Наростання соціально-економічної нестабільність країни та вибори до Верховної Ради УСРС у 1990 року, коли парламентську більшість утворили комуністи, стали остаточним підтвердженням необхідності рішучих дій для активного студентського середовища. Почалась підготовка громадських акцій.
Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в УРСР. Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності), де було розгорнуто наметове містечко — кількість протестуючих студентів зростала щодня. Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту: недопущення укладання нового союзного договору. Революція на граніті відіграла важливу роль на формування суспільно-активного українського студенства та молоді.