Лесь Лозовський — український художник 20-х років минулого століття. Він прожив коротке та неймовірно насичене життя між революцій та в атмосфері розквіту мистецького життя Києва. Постать художника таємнича та маловивчена.
У 2022 році пройшло 100 років з дня смерті художника. Лозовського знайшли вбитим за загадкових обставин, коли йому виповнилося всього 22 роки. Найбільш зріла частина життя художника припала на 1917-1922 роки. Тоді влада у Києві змінилася 14 разів, а мистецьке життя міста буяло попри все.
Робіт Лозовського залишилося зовсім мало, але кожна з них вражає. Лесь Лозовський вчився у Олександри Екстер, Олександра Мурашка, Михайла Бойчука та був дуже близьким зі своїм вчителем Георгієм Нарбутом. Є версія, начебто Нарбут передав своєму найталановитішому учневі секрет темпори – тому його роботи виглядають такими насиченими.
Цікаво, як Лозовський пройшов шлях від уникнення української ідентичності до переприсвоєння традицій. Художник ілюстрував книжки Павла Тичини, Михайла Коцюбинського і навіть «Заповіт» Тараса Шевченка. Розробив власний шрифт, яким послуговувався під час оформлення книг та нот. Він міг би посісти визначне місце у світовому мистецтві, але загубився у вирі політичного тиску Росії на Україну.
Настав час відкривати свої імена!
Постать і доля Леся Лозовського є вихідною точкою для низки тем, які є надзвичайно актуальними сьогодні: про імперіалізм та децентралізацію, футуризм та його тр
ансформацію, бойчукізм та публічне мистецтво, місто під час війни та митця як політичну фігуру.
Партнери:
Національний художній музей України
Stedley Art Foundation
Український Кризовий Медіа-Центр
Goethe-Institut Ukraine