«Усвідомлення того, що мене привела сюди моя мета, ідея, дає мені необхідний спокій, бадьорість і життєрадісність», – читаємо в одному з листів Богомазова, надісланих із Фінляндії додому. Але художник не розкриває, в чому полягає ця мета-ідея. Лише романтично додає: «Якщо би хтось забрав у мене зараз можливість працювати й залишив тут, я не знав би, чим убити, заглушити журбу, що народилася».

Утім, аналізуючи фінські листи Богомазова, в яких він описує свої враження, пошуки і– роботи того періоду, можна дійти висновку, що у Фінляндії, серед іншого, він вправлявся в осмисленні форм і кольорів. Літо в далекій північній країні – розкішне: багато світла, сонце по-особливому яскраве і привітне. І це розширює діапазон сприйняття.

Уже в перші дні художник видає захопливе: «Які чудові переливи кольорів, яка міць, стрімкість!.. Білі клуби піни, здіймаючись високо, горять і переливаються, падають і знову постають чудові!». Це про річкові пороги біля містечка Іматра, що на сході Фінляндії.

Те, що ми бачимо на полотні «Морські хвилі», Богомазов описує такими словами: «Чудове голубе небо слало своє відображення у не­­спокійні води Вуоксі і розстеляло на ній дві глибокі, темно-голубі оксамитові стрічки. Яскраве сонце грало в пінних кучерях красуні, розсипалося білою прозорістю, зблискувало чудовим янтарем, за­пліталося мереживами й так ніжно, любовно горіло багряним ко­льором на прибережному камінні».
Суворість хвойного лісу, похмурість гранітних валунів, пасма особливого сизувато-зеленого моху, червоно-коричнева земля, озеро Сайма, мінливе і чутливе до настроїв у небесах, – усе це викликає постійні художні рефлексії.

Спочатку скептичний щодо ко­лориту й кольорів півночі, наприкінці поїздки художник визнає: "Я думав, що на півночі мало фарб. Виявляється, їх тут стільки, що хоч відбавляй, і в позірній однотонності багато переливів і своєрідної принади».

У Фінляндії Богомазов не вперше звернувся до аналізу сприйняття кольорів. Але вперше опинився так далеко від знайомої і комфортної України. Як це на нього вплинуло і що дало, я пояснюю у дослідженні «Богомазов у Фінляндії. Сто років потому» («Родовід», 2023).

Богомазов виокремлює три елементи сутності мистецтва, аналіз яких визначає слабкі і сильні сторони національного живопису і створює розуміння того, що потрібно для його розвитку.

Перший елемент – середовище, яке викликає імпульс творчості. В Україні це «захоплива краса і поезія української природи»: «Якщо ви докладете зусиль замислитися або, інакше кажучи, інтуїтивно відчути все невичерпне багатство ліній, барв, форм в Україні, то побачите, наскільки вони сповнені життєвої енергії, радісної бадьорості».

Другий – вольовий імпульс до творчості. Богомазов критикує, що в живописі «всі художні сили поглиналися Північчю та нею перероблялися», а його розвитку заважав, зокрема, «вузький націоналізм». Останню думку він не розвиває, натомість зосереджується на негативному впливі Півночі, під якою мається на увазі академізм у тій формі, у якій він присутній у Москві і Петербурзі.

І цей момент – найслабша ланка – перетікає в третій елемент, який теоретик називає «фіксуючим матеріалом мистецтва». Це школи, які не розвивають критичне розуміння, а «використовують директиви Півночі <…> і за цією шаблонною міркою прагнуть виліпити душу творчого молодого художника». Вони «чужі пластичному багатству України, чужі її розмаїтому динамізму, психології її барв». Олександр Богомазов закликає перестати дивитися на Петербург і Москву, щоб мати змогу молодим силам «дати радість буття тут, під променями нашого благодатного сонця». На жаль, це тверезе бачення розвитку національного мистецтва було цензуроване більшовицькою диктатурою, що прийшла з тієї ж Півночі. Уявіть, яким ударом це було по нашому національному мистецтву.

Кульмінацією, власне, стала «Праця пилярів». Натхнення прийшло від робочих, які працювали у боярському лісі під Києвом, де була дача Богомазових. «Мене цікавило виявити всю динаміку форм під час колективної праці», – пояснював художник. Тут знову зійшлися чотири елементи живопису з виразним акцентом на кольорі.

«Галявина була засипана свіжою тирсою, колоди ніби дзвеніли на сонці, смолисті, блискучі. Постаті робітників на кроквах здавалися величезними на фоні яскраво-синього неба. В повітрі бринів високий звук пилки», – описувала натуру донька Богомазова Ярослава, яка разом з батьком виходила на пленери.

«У творчому житті художника вже був такий час, коли 1914 року, після завершення роботи над першим дослідженням «Живопис та елементи», з'явилася серія картин, в яких наочно реалізовувалися богомазівські теоретичні положення», – підкреслює мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач («Олександр Богомазов. Творча лабораторія», 2019).