До проєкту приєдналися понад 50 митців, було представлено роботи, які були створені у Китаї, Германії, Франції, США, Словенії, Польщі та Україні — це живопис, графіка, скульптура, фотографія, відео, інсталяції та діджитал-арт.
Закрилися двері квартир, музеїв та кордони країн. Наш маленький і такий динамічний світ пригальмував більшість процесів, та певною мірою знову став великим і далеким...
Перебуваючи у Києві, художниця Анна Легенька почала свій інтернет-серфінг та полювання на пейзажі з усіх кутків світу. «Тривожна валізка» художниці для вимушеної самоізоляції під час карантину складалася з фарб, ґрунтованого картону та інших художніх матеріалів першої необхідності. Надихнувшись тревел-пабліками, вона почала працювати над своєю серію живопису «Уявні подорожі».
Для тебе період карантину у творчому плані — це більше випробування та перешкоди чи стимулятор пошуків?
Стовідсотковий стимулятор. Я б не казала, що пошуки були моєю метою, просто арт — єдине, що заспокоювало почуття тривоги. Я шукала в ньому порятунок. Почала з припасених форматів і пейзажів. Матеріали швидко закінчилися, а невизначеність навколо — ні. Ось так і почалися експерименти.
Проєкт Анни Легенької «Уявні подорожі» трансформувався у діджитал-формат. Художниця почала створювати колажі, використовуючи свої фото з подорожей та додаючи у них Instagram-emoji та gif.
Наскільки податлива виявилася ця техніка, чи довелося поборотися з якимись «складнощами перекладу», спротивом матеріалу?
Одна така сторіс займає не менш як годину та карантин вивільнив час, який раніше витрачався в нікуди, й мені дуже подобається проводити його створюючи нову реальність на вже існуючу. Працювати з фото або створювати інста-колаж (такий собі ready-made) з одних тільки анімацій. Так я і проводжу години у соцмережах.
Якщо говорити про податливість матеріалу, то я ніколи не знаю, що вийде у результаті. Іноді я вводжу рандомні слова у пошуковий рядок, щоб знайти цікаві анімації. Також доводиться зберігати проміжні варіанти (складно додавати, зумити та розміщувати нові анімації, щоб не зачепити інші, коли на фото їх вже десяток), але робити намагаюся це зрідка, бо з кожним збереженням втрачається якість відео.
Чи вийшло втілити те, що замислювалося при роботі над твоєю діджитал-серією?
Чи вийшло те, що замислювалося? Думаю так, це фан.
Ця серія почалася зовсім випадково з фото, знятого з вікна Українського Дому ще під час монтажу виставки «Медіазалежність». Я виклала його в сторіс Інстаграм і додала дуже багато анімацій, зробивши їх дуже маленькими. Вони цікаво змінили сюжет фото, при цьому залишаючись ніби його частиною. А далі понеслося...
Переходьте на сторінку online-виставки «У нас всі вдома», щоб переглянути усі роботи та проєкти художників-учасників.