В один цікавий момент, мене запросили на літературний вечір. Я думала, що мене це не затягне. Але зараз я без проблем можу сказати хто мій улюблений сучасний український поет. В цій статті я хочу розповісти про дві унікальні літературні організації, які влаштовують дивовижні заходи, які знайомлять людей з новими іменами в літературі та на яких можна познайомитись ближче з сучасною літературою.
O.Poetry
Студентська організація, створена студентами Києво-Могилянської академії. Займаються проведенням літературних вечорів, подій, акцій та проводять освітню діяльність у себе на сторінці інстаграму.Особливість організації в тому, що вхідний квиток на читання є книга. Після завершення заходу, спілка відправляє книги в бібліотеки у селах або невеликих містах, котрі мають невеликі надходження нових книг.
Літературні вечори проходять в форматі «вільний мікрофон». Що означає, що будь-яка людина може розповісти свої вірші на сцені перед публікою.
Якщо ви хочете поділитися своїми віршами, але поки соромитеся сцени, команда O.Poetry придумала «віршосушку». Простір створений за аналогією фотосушки, але замість світлин людина може повісти свою творчість або закликати людей на власну творчу сторінку в соціальних мережах. Про простір на вечорах розповість нам Катерина Осипчук, співзасновниця O.Poetry:
«Ми дуже хотіли створити простір, відкритий та дружній до кожного й кожної – неважливо, поет ти чи ні, та наскільки велике місце поезія займає у твоєму житті; для нас важливим було, що ти хочеш і можеш ділитися творчістю, і саме в цьому обміні й полягала цінність. Цей принцип ми втілюємо у форматі: «вільний мікрофон», це надає можливість виступити усім охочим у зручний для них час. Ми також наголошуємо на тому, що раді новачкам, і намагаємося творити теплий та дружній простір для читання вперше, адже розуміємо, наскільки цей досвід може бути бентежний.»
Атмосфера на заході розслаблена і приязна, відчувається від всіх присутніх. А головне атмосфера – розслабляє поетів та поетес. Що є важливим у творчому процесі. Особливо для поетів-початківців, які тільки знайомлять публіку з віршами.
Читання від o.poetry завжди відрізнялися атмосферою та настроєм від усіх інших літературних вечорів. Найбільшою мірою завдяки їхнім цінностям: відкритості, рівності та безпечності для початківців. Тобі завжди страшно читати вперше, а коли до того ж купка поетів поблажливо ледь плескає в долоні – це взагалі демотивує колись знову читати. А на о.poetry все навпаки: абсолютно всі мають підтримку як ведучих, так і від залу. Мені особисто вони допомогли не боятися засудження на поетичних вечорах. Такі читання дають силу й мотивацію цікавитися далі літературою, а ще майже завжди супроводжуються дійсно цікавими знайомствами.
Каже Софія Білогрива, одна із учасниць літературних вечорів.
2bi_announced
Творча організація, створена творчими людьми для творчих людей.
Унікальність проєкту в тому, що вони створили незвичний формат вечорів. Яка назва таких вечорів розповість засновниця 2bi_announced Оля Духота:
У нас є унікальний концепт – ми називаємо це мистецькі вечірки. Ми робимо їх різними форматами. Починаючи від невеликих, одноденних мистецьких фестивалів та незвичних літературних квартирників.
Мистецькі вечірки, місце де ти можеш доторкнутися і до літературного, і музикального, і живописного мистецтва водночас. А ще при цьому потрапити в атмосферу душевних київських вечірок.
Своєю думкою поділився Олексій Приймак (псевдонім – Шістдесятник) поет, співзасновник літературної сторінки nedobeatnik, учасник мистецьких вечірок 2bi_announced
Емоції від літературників можна втиснути в одне слово: справжність. Насправді це багато. Це те, чого багатьом людям, які створюють, не вистачає і не вистачало зазвичай. Усі попередні свята в школах і університетах, усі дійства в гуртках та на заходах, хай би якими щирими вони не були, хай би скільки хороших емоцій вони не приносили, — вони все одно завжди проходять процес обробки. Якогось перетравлення, переодягання як у найрепрезентативнішу обгортку.
І цього немає тут, коли ти спускаєшся до невеликого закладу на Подолі, а потім підіймаєшся у дворик, про який і не здогадувався, проходячи цією вулицею безліч разів раніше. Де вже ввімкнені ліхтарики і стоїть гул від людського спілкування. Далі всі виступають. Так, як відчувають, і так, як вміють. Це відчувається, як чиста культура, чиста творчість, висмикнула з корінням зі свого ґрунту — з під'їздів, квартирок, районів, університетських аудиторій; звідусіль, де вона народжується — і перенесена сюди у чистому вигляді.
Якщо зазвичай культурні події — це бенкет, то тут — це романтична вечеря. При чому без пафосу. Це, мабуть, друга особливість: постійна розмова із глядачами, що з часом складається враження, ніби тут і глядачів немає — всі учасники. Це класно. Це те, що повертає мене на літературники знову і знову.
Мета заходу познайомити людей з андеграундною, невідомою культурою, розповісти про талановиту молодь. Але, крім того, є трохи більш незвична ціль:
Наша глобальна мета створити творче комьюніті, як раніше існували такі творчі організації, як літературна організація «ВАПЛІТЕ» тощо. Ще одна з наших думок – це вивести наш «український народний колапс» на рівень більш відомого в широких колах.
Що важливо для самих учасників це те, що ти можеш дивитись, як розвивається поезія серед молоді, про це каже учасник мистецьких вечірок 2bi_announced, поет-співзасновник літературної сторінки nedobeatnik, Вінстон Вон:
Мені подобається не вся поезія моїх ровесників, але це дуже добре що завдяки подібним заходам я можу сформувати власну думку щодо процесів у літературі.
Чому це важливо, щоб літературні-мистецькі організації існували?
Культура завжди пов’язана з життям людей. Вона показує стан суспільства минулого або сьогодення. Розповідає про що думали люди, що відбувалось в той час. І звичайно культура завжди була міцно пов’язана з політичною ситуацією в країні. Багато митців писали, малювали про той час, в якому вони жили. І дуже цінно, що зараз ми можемо через мистецтво дізнатись лаштунки минулого.
Історичні українські культурні спілки, як, наприклад, «МАРС», «ВАПЛІТЕ» або Клуб творчої молоді «Сучасник» були осередком формування і визнанням української культури, як окремої від російської. Завдяки статті засновнику «ВАПЛІТЕ» Миколі Хвильовому почалась славетна літературна дискусія, яка тривала аж 3 роки, з 1925 по 1928. На дискусії критикували псевдотеорію боротьби двох культур. Опоненти теорії підтримували думку, що українська культура відстала та сільська, у порівнянні з російською, яка спрямована на місто та на майбутнє.
Дискусію закінчилась думкою про те, що українська культура окрема та самостійна зі своєю специфікою, вона не наслідує російську, а більше орієнтована до європейської.
На початку знайомства з сучасною українською культурою, я думала, що пройшли ті часи розквіту, що вже немає такого запалу серед молоді. Але все живе. Літературні-мистецькі заходи такі, як проводить O.Poetry або 2bi_announced важливі для створення нового підґрунтя популярності української культури. Вони знайомлять та поширюють творчість митців-початківців та закохують в нові імена.
Тому важливо підтримувати культурні організації. Хтозна може через багато років вони стануть прикладом літературного мистецтва початку 21 століття.
Блощаневич Іванна
