Мистецтво змін. Випуски

Чи можна залишатися поза політикою?

«Ми про політику не говоримо», — казала мама. У нашому суспільстві, чомусь, про політику говорити небажано. Інколи, навіть ні що інше, як заборонено.

«Я не буду голосувати, не хочу лізти в політику. Це не про мене»… Ага, окей. Цю фразу — точно чули всі.

Неосвіченість суспільства в політиці — ворог держави. В Україні цей страшний ворог дивиться з кожного темного кутка, й атакує за будь-якої можливості.

Ми живемо в демократичній країні, і цей устрій надає нам право впливати на процеси в державі: обирати парламент, президента, керувати іншими державними структурами. Ця проста-складна система дає нам свободу й рівність різного прояву. Мало того, за доктринами демократії — ми і є владою! Хороша система, чи не так?

Але єдиний раз у нашому житті, коли ми маємо шанс вивчити, як працює держава, які повноваження має президент, як діють медіа — тобто, у школі — цим знанням не приділяють чинної уваги. Ми частково торкаємося політики на уроках історії, але й там на політику можна подивитися лише здалеку, за декілька століть від події. Про сучасний державний устрій — лише трохи, під час шкільного курсу Громадянської освіти, і те — дуже побіжно.

Виходить, що ще з раннього віку ми не маємо змоги сформувати політичну думку — тому не відчуваємо точок і способів свого впливу. А коли приходить час якось впливати: голосувати, обирати, мітингувати, підписувати петиції — ми робимо це навмання, ніби перебуваючи в темному-темному лісі, наповненому злими-злими хижаками, керуючись лише емоціями та тією мізерно малою кількістю інформації, яка є у відкритому доступі.

А політика — вона всюди. Вона — це навчальний заклад, це лікарня, це місце проживання, це можливість працювати, це пенсійні виплати, пільги тощо. Поза політикою існувати неможливо. Навіть, якщо ми «нічого не робимо», ми теж впливаємо — купуючи щось у магазині, ми формуємо державний бюджет; даючи хабаря, ми змінюємо рівень корупції; а не голосуючи, ми створюємо комфортні умови для фальсифікації. Всі ми так чи інакше чинимо свій свідомий або несвідомий вплив на ситуацію. Як казав Елдрідж Клівер: «Ти є або частиною розв'язання проблеми, або частиною самої проблеми».

Що виходить із незнання величезної маси людей? Прості, непродумані рішення, що призводять до невигідних політичних результатів, недалекоглядного розподілення державного бюджету, нехтування перспективами держави, погіршення якості життя громадян тощо. Що може бути далі? А головне — що з цим робити?

На щастя, в Україні існують організації, які вже змінюють ситуацію кризи політичної освіти!

Одна з них — Демократична школа «Майбутні». «Майбутні» — це освітній проєкт для дітей, дорослих, і звичайно — для підлітків. Це школа, у якій дітям дозволяють бачити демократію зсередини, надаючи їм шанс обирати предмети, які вони вивчають. Майбутні є середовищем, де найбільш цінними є свобода думки та вибору, повага до кожного та особиста відповідальність за власне життя. Назва говорить сама за себе!

У школі «Майбутні» вже було створено і проведено декілька курсів із політології, учні їхньої старшої школи вивчають соціально-гуманітарну науку як предмет, а офіційні сторінки соцмереж проєкту містять величезну кількість відео-експлейнерів про політику, як вона працює і який вплив ми на неї маємо.

Для кращого уявлення, я взяла коментар викладача політології в «Майбутніх», Тимура Демчука:

Наскільки політична освіченість, на вашу думку, важлива серед молоді?

Політична освіченість важлива для кожного громадянина. Адже політика — це спільна справа людей, які живуть в одній державі. Якщо говорити про Україну і її радянське минуле, яке наклало відбиток на старше покоління — не цікавитись політикою і взагалі спотворило уявлення про політику в демократичному суспільстві, то якраз на молоді лежить більше відповідальності, щоби почати розбиратись у політиці й  у майбутньому робити більш свідомі та громадянські рішення.

Які конкретні ваші дії, або дії вашої організації спрямовані на це?

У нас у демократичній школі Майбутні є спеціальний курс для 8–11 класів про політику. На цьому курсі ми, якраз і намагаємось розібратись і зрозуміти основні речі, що є політикою, державою, яка роль громадянина в цьому тощо. Вчимось бачити взаємозв’язок між громадянською свідомістю й рівнем розвитку політичних інститутів і зрештою добробуту в суспільстві. Окрім цього курсу в нас у школі всі процеси відповідають демократичному духу, де всі учасники, у тому числі учні, є суб’єктами, які роблять власні рішення й мають усі важелі впливу на вирішення викликів, які виникають під час навчального процесу в школі.

Як ви можете пересвідчитися, що ваша ідея ефективна?

Найяскравішим свідченням є те, що діти починають більше цікавитись політикою, ставлять запитання й показують вміння бачити причинно-наслідкові зв’язки. Часто вони починають брати активнішу участь у громадському житті: стають членами громадських організацій, звертають увагу на проблеми, які існують довкола в їхньому будинку, на їхній вулиці в місті.

Криза політичної освіти існує, і без реформи освітніх програм, на жаль, нікуди не зникне. Цю проблему не можна вирішити помахом чарівної палички — її варто починати розбирати з коріння. Проте є надія, що саме такі організації стануть початком відліку, поворотною точкою, від якої ця справа піде на поліпшення. Адже в політичній освіті — наше з вами майбутнє:)

Анастасія Алєксєєва

Випуск 0201