«Слова ледь голосніші за ніч» — проєкт одеського митця Олега Дімова, в якому він пропонує поглянути на середовище проживання українців крізь призму власної візуальної практики. Виставка є важливою складовою програми Українського Дому з представлення сучасної української фотографії як впливового інструменту фіксації та художнього осмислення реальності.

Проєкт об’єднав фото із серій «Інший краєвид», «Ніч», «Ранок», «Плями» і «Час, коли мене немає вдома». Така вибірка не випадкова. Художник почав роботу над «Іншим краєвидом» перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну і повернувся до неї тільки згодом. Серії «Ніч», «Ранок», «Плями» і «Час, коли мене немає вдома», створені з 2022-го до 2024 року, стали логічним продовженням втілення як контекстуальної лінії, так і естетичних форм і прийомів, знайдених художником раніше. Вихоплюючи нібито випадкові миті з потоку життя, Олег Дімов виявляє чітку закономірність: роз’єднаність, ізоляція і самотність є наскрізними лініями концепції виставкового проєкту.

Ключові серії — «Інший краєвид» і «Ніч». Перша з них — роботи, в яких драматично окреслено морську межу міста. Як наголошує автор, поняття «край», «кордон» і «лінія» набули нового сенсу, тепер вони асоціюються з очікуванням, страхом і порожнечею. Море, свідомо видалене з пляжів «Іншого краєвиду», вказує нам на небезпеку з його боку. Цей тиск особливо відчувають одесити: місто — на краю, місто — під загрозою знищення. Серія «Ніч» — це кроки всередину міста. «Ніч» — скупчення будинків, схожих на стільники, але позбавлених мерехтливого руху життя, в них усе ніби застигло в неспокійному очікуванні. Ця напруга ще помітніша на зображеннях із людьми. На думку художника, «багато людей сьогодні мають таку саму мужність, як будівлі, які не можуть зібрати валізи й покинути країну, в якій іде війна. Цим будівлям залишається тільки очікування, очікування ймовірної неминучості, наприклад, вибуху».

Глибокі і складні роздуми Дімова спрямовані на розуміння фундаментальних основ людського існування, як-от сенс життя, вибір, свобода та смертність. «Хоча світлини в проєкті зібрано з різних серій художника, вони обʼєднані спільною ідеєю і однаковим станом. Серії ніби перетікають одна в одну, утворюючи єдину розповідь. Час у проєкті «Слова ледь голосніші за ніч» сприймається як безперервний потік — від минулого через теперішнє до майбутнього. Усвідомлення тривалості часу проявляє і підкреслює такі важливі цінності нашого буття, як збереження памʼяті, традицій і культурного коду та передавання їх від покоління до покоління», — говорить кураторка проєкту Марина Щербенко.

Кураторка виставки: Марина Щербенко.

Організатори: Національний центр «Український Дім», Щербенко Арт Центр.

Партнери проєкту: АТ «Ощадбанк», Visa.