Всім привіт, це перша частина найактуальнішого блогу для кожного підлітка, якому хоч трохи не байдуже на його майбутнє. Автор у цьому впевнений на 100%, бо сам є звичайним підлітком із купою внутрішніх проблем, питань та загонів.
Почнемо з того важливого моменту та напевне першого кроку у доросле життя — перший заробіток. Мабуть, кожна людина, отримавши перші зароблені 100 грн, уявляла, що це початок її суперуспішної кар’єри. Так було і в мене. Відмінник з купою нагород з різних олімпіад та конкурсів поставив собі запитання: «А чи зможу я заробити на своїх знаннях?». Так у 14 років у мене прокинулось бажання заробляти. Проте все що автор мав у своїй молодій голові — це шкільні знання.
Першим заробітком став не SMM, піар або інвестування, як це зараз популярно. Це було звичайне репетиторство для дітей. Робота не ідеальна, грошей теж не особливо багато, проте це все, на що були спроможні мої шкільні знання. З часом захотілося розвиватися, тож надивившись мотиваційних фільмів, я вирішив зібрати команду таких самих підлітків і розвиватися у напрямку вчителювання, але разом, бо так все ж веселіше (і вигідніше). Тож, амбітний і трохи занадто оптимістичний відмінник разом зі своєю командою вирішив зробити свою «онлайн-школу». На першій стадії проєкту все йшло прекрасно. Очі палали вогнем. Зробили сторінку в інстаграмі та фейсбуці, назвалися Teach&Teens.
Потім почався навчальний рік, сторінку запустили й стали чекати. Час йшов, але очікуваного ажіотажу не було. Звісно були учні, але більшість з них приходили до нас від знайомих. З’явилася купа проблем, яких ми зовсім не очікували, а сповіщення про поповнення кредитної карти лунало вкрай рідко. Підлітковий максималізм розбився об каміння реальності. Так проєкт довелося зупинити, адже у команди не було ні сил, ні часу розвиватися далі.
Раптом, за деякий час, до мене звернулась онлайн-школа з пропозицією знімання відеоуроків командою підлітків. Звісно ми погодились. Це була онлайн-школа, з якою співпрацювала і школа у якій вчиться наша команда (так, ми теж вчимося). Дуже пощастило з директоркою, яка була надзвичайно креативною і високо оцінила фішку «Від підлітків для підлітків». Крім того, побувавши на деяких наших уроках, директорка впевнилася у нашому потенціалі.
Ян Стародубець під час запису уроку. Надано автором.
У травні 2021 року автор підписав свій перший контракт. Цей момент я запам’ятаю точно на довго. Вже тоді довелося повністю поринути у сферу освіти, а саме викладання: хімії, фізики, біології та математики, бо відеоуроки для школи — це вже далеко не рівень репетиторства. Сама робота полягала у створенні уроку, тобто сценарію відео, його зніманні та монтажі. Це був справді новий досвід для мене, адже зробити сценарій уроку не так важко, а от зняти його на камеру, не так просто, тому на знімання одного уроку йшла купа дублів. Роблячи план уроку, я спирався на матеріал шкільних підручників, і начебто все було круто, зрозуміло, розписано, коротко, змістовно, проте була якась проблема в матеріалі та способі викладання, чогось не вистачало. Про це я розповім у наступній серйозній статті. А у цьому тексті я зосереджуся на своєму власному досвіді. Після декількох місяців практики, уроки записувалися легше та швидше. Щодо грошей — то заробітної плати вистачало на життя без фінансової допомоги батьків, але до кінця місяця все ж таки голодувати трохи доводилося.
Після того, як школа виставила декілька відео, мене помітила онлайн-школа Елли Левашової. Вони запросили мене працювати вчителем природознавства для 1-5 класів. Проте, дякуючи пані Еллі, це були не прості уроки, де діти читали книгу і розповідали, що зазубрили. Це була незвичайна для України, проте дуже популярна для інших країн методика STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics). Я звісно погодився, додатковий заробіток це завжди добре, але що більш важливо, це був новий досвід роботи справжнім вчителем.
Процес запису уроку. Надано автором.
Відео-урок "Хімія, розчини". Надано автором
На початку, уроки STEM-підхід здався мені повної дурницею. Їх суть полягала у практичному вивченні матеріалу на різних експериментах або прикладах з життя. Я взагалі не розумів, як дітям можна показувати експерименти без теорії. Тим більше через те, що я вчуся добре, то і теорія мені здавалася нереально цікавою. Перші уроки я проводив як звичайні, просто розповідаючи захоплюючі факти, але дітям було, м'яко кажучи, нуднувато. Потім я вирішив ризикнути та зробити урок, де ми б робили простенькі експерименти, а потім порівняв ефективність. Результат мене просто шокував. Майже всі учні із захопленням робили різні експерименти та досліджували природу самі (ось до речі сайт з інтерактивними експериментами). Ефективність вивчення теж зросла, хоча проходили матеріал не так швидко, але усі діти запам’ятовували його та знали як використати у житті. Про важливість таких уроків я теж розповім у наступній частині.
Сьогодні я і досі працюю вчителем та знімаю відеоуроки. Не буду брехати, заробляти гроші надзвичайно круто та приємно. Це певна свобода дій та впевненість у собі (а ще можна дівчину зводити у ресторан). Усі відчуття від першого заробітку передати неможливо, я впевнений, що кожен підліток, що читає ці слова скоро на собі це відчує. Проте що важливіше, це досвід. Досвід роботи у команді, спілкуванню із роботодавцями, використання фінансів тощо. Крім того, для мене це ще й досвід вчителювання, після якого я кардинально змінив свої думку щодо системи освіти.
Однак важливо, щоб на першому місці було власне навчання, а вже потім — золоті гори. Робота не повинна заважати навчанню, це я зрозумів точно. А якщо ви той, хто хоче поговорити на цю тему більше та поділитися своїм досвідом, долучайтеся до групи суперактивних підлітків, які прагнуть змінити цю країну на краще.
Автор статті — Ян Стародубець