«Бути щасливим — це значить пізнати, знайти самого себе»
Цьогоріч у нашій країні відзначається 300 років з Дня народження Григорія Савича Сковороди. Ким він був і про що писав? Чому й досі його думки є актуальними, але саме життя овіяно таємницями?
Василь Чебаник, авторська копія для листівки серії «Класики української літератури», 1966
Почнемо з початку. Достовірно невідомо як виглядав Григорій Сковорода. Всі його портрети відрізняються один від одного не просто так, бо за життя не було написано жодного. Єдине, що ми знаємо — загальні риси, що це був високий чоловік зі знаменитою його зачіскою «горщика».
Народився Григорій у родині малоземельного козака на Полтавщині в селі Чорнухи. Був спокійною дитиною, бавився на самоті та захоплювався грою на сопілці. Тому часто не помічав зникнення худоби, яку випасав. Батьки звернули на це увагу та вирішили віддати його до науки, бо до тяжкої праці Грицько був непридатний.
Невідомий автор, портрет Григорія Сковороди у молодості, перша половина ХІХ ст., Національний музей літератури України
Пізніше філософ напише, що «є два основні обов'язки батьків: добре родити (тобто виносити фізично та ментально здорову дитину) й добре навчити, себто дати виховання».
Грицька віддають до дяківської школи, а пізніше хлопець вступає до Києво-Могилянської академії, яку так і не закінчить, залишившись вічним студентом. Чи зображує цей факт Сковороду — як безвідповідального? Зовсім ні. Раніше курси були автономними та дорогими: закінчивши один – часто студенти брали паузу на декілька років, накопичували гроші і продовжували свою освіту.
Григорій Савич мав прекрасний голос, так, у 1741 році, не закінчивши курс філософії, Сковорода проходить конкурсний відбір у Глухові і потрапляє до придворної капели імператриці Єлизавети. Його відправляють до Санкт-Петербурга, де той перебував три роки, пізніше звільнився і повернувся додому в чині «придворного уставника». Хлопець повертається до Києво-Могилянської академії, щоб закінчити клас філософії.
Іван Кавалерідзе, пам'ятник Григорію Сковороді, 1977
Філософ викладав у Переяславському колегіумі, показував справжнє новаторство в освіті. Але через це мав непорозуміння з деякими колегами, які наголошували на використанні старих зразків і методів. Назрів скандал, через який Григорій покинув колегіум.
Сковорода не використовував систему оцінок, міг легко назвати учня «к школе не годним», або ж оцінити знання підопічного та назвати його «гострим», що означало розумний.
Найвідоміша історія про вчителювання Сковороди — епізод, пов'язаний із родиною Степана Томари. Вони запросили Григорія бути гувернером та опікуватися навчанням старшого сина Василя. Хлопчик був розбещений і якось так розлютив Савича під час заняття, що той назвав хлопця «свинною головою».
За це Сковороду було звільнено, але через деякий час батьки побачили, що жоден вчитель не може впоратися з їхньою дитиною, тому попросили філософа повернутись. Сковорода прийняв пропозицію на своїх умовах.
Борис Вакс, Григорій Сковорода в Ковраї, 1970
Про філософські погляди Григорія Сковороди
Своєї власної філософської системи Сковорода не створив. Основні філософські погляди базуються на питаннях етики та самопізнання.
Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі.
Сковорода вважав, що «Бог багатому подібний фонтану, що заповнює різні посуди за їх обсягом. Над фонтаном напис: нерівна усім рівність. Ллються із різних трубок різні токи в різні посудини, що стоять навколо фонтану. Менший посуд менше має, але в тому є рівний більшому, що однаково є повний».
Основою щастя, як вважав Сковорода, є «сродна праця», тобто та, до якої людина має природний нахил, здібності. Він вважав, що природою, або Богом, у людину при народженні закладаються певні якості. Реалізуючи їх і свій потенціал — ми стаємо ближчими до щастя.
І не може людина, яка народжена керувати оркестром, керувати армією.
«Сродна праця» приносить щастя, додає сил, «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним».
Також, на думку філософа, є такі світи: макрокосм – весь навколишній світ, мікрокосм — світ людини («Людина — це маленький свiт»), і світ символів — Біблія.
Ці світи перебувають у постійному русі і взаємозв'язку. Не пізнавши один із них, неможливо пізнати два інших. На думку філософа, починати треба з самопізнання.
Яким був Сковорода?
Цікаво те, що актуальність думок і самого Сковороди не згасає навіть зараз. Його стиль життя достатньо прогресивний: він не їв м'яса та риби, уставав дуже рано, був міцним і здоровим, подорожував пішки, завжди був веселий, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий допомогти.
Іван Кавалерідзе, пам'ятник Григорію Сковороді, 1970
Хто найбільше досліджував і писав про Сковороду?
Харківський професор Леонід Ушкалов уклав достатньо багато праць про Григорія Савича. Їхнє прочитання допоможе ширше зрозуміти велич особистості й умови становлення нашого духовного провідника, чиї думки ми не можемо наздогнати навіть зараз.
Література до прочитання:
«Григорій Сковорода. Сад божественних пісень» (Х.: Майдан, 2002, 2011).
«Барокова поезія Слобожанщини: антологія» (Х.: Акта, 2002).
«Григорій Сковорода. Листи до Михайла Ковалинського» (Х.: Майдан, 2012).
«Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди» — К.: Дух і Літера, 2017. — 368 с. (серія «Постаті культури»).
Автор статті — Андрій Полум'яний, блогер, видавець та популяризатор української культури