У межах випуску «Ти в українському» ми звернулися до теми музики як частини національної ідентичності. Для цього поспілкувалися з двома талановитими українськими музикантами: Дмитром Темним, засновником та фронтменом панк-гурту «19.99», та Євгеном Пугачовим, джазовим музикантом, лідером Yevhen Puhachov Quartet та учасником колективу Hyphen Dash. Ми дізналися про їхній погляд на сучасну українську культуру, вплив війни на творчість, цінності у музиці та майбутнє українського звучання
— Що для вас означає бути українським музикантом?
Дмитро:
— Я завжди хотів робити музику для людей навколо себе. Ще в підлітковому віці я мріяв зібрати гурт і ділитися своєю творчістю. Сьогодні я пишаюся тим, що разом із колегами ми створюємо музику, яка поповнює культурний фонд України. Це наша місія й наше натхнення.
Євген:
— Шлях музиканта в Україні нагадує похід у незвіданий ліс. Ми не маємо інфраструктури чи інституцій для підтримки індустрії, але це робить кожне досягнення ще більш значущим.
— Як вплинула війна на вашу творчість?
Дмитро:
— Повномасштабне вторгнення змусило мене глибше замислитися над тим, як звучить наша музика й що вона говорить людям. Ми не можемо просто копіювати західні тренди, бо вони не відповідають нашому контексту. Українські реалії вимагають іншого підходу, і ми повинні бути чесними у своїх творах.
Євген:
— Для мене війна стала часом внутрішнього переосмислення. Чи впливає музика на суспільство? Можливо. Але я точно знаю, що вона змінює людину. Гарна музика підносить тебе, тоді як примітивна тягне назад. У часи війни людям потрібен саме той звук, який підносить.
— Що для вас є найважливішим у вашій музичній подорожі?
Дмитро:
— Для мене автентичність — ключове. Ми записуємо наші треки на аналогових пристроях, уникаючи цифрового звучання. Наприклад, мініальбом «Мине» ми записали на старому гітарному кабінеті, який купили на OLX. Ми свідомо працюємо з мінімальними ресурсами, бо це робить наш звук справжнім.
Євген:
— Найбільші цінності в моїй музичній подорожі — це люди та стан творчого потоку. Люди, яких я зустрів, подарували мені дружбу, знання, доброту. Я надзвичайно ціную свою музичну бульбашку в Києві — Hyphen Dash, мій квартет та формацію FUSION. Друга цінність — це стан, коли під час імпровізації ти повністю розчиняєшся у музиці. Це момент, коли его зникає, і ти стаєш лише інструментом, ретранслятором того, що вже існує у природі. Це магія, яку я шукаю знову і знову.
— Як ви оцінюєте сучасний стан української музики?
Дмитро:
— За останні три роки якість української музики значно зросла. Ми можемо назвати це ренесансом, але я відчуваю, що ми лише на порозі чогось значно більшого. Це період переродження, який обіцяє бути яскравим і багатогранним.
Євген:
— Ми маємо потенціал, але без підтримки з боку громади та держави українська музика може залишитися явищем минулого. Нам потрібна сильна інфраструктура, інакше залишиться лише масовий продукт низької якості та цінності.
— Як музика може впливати на суспільство і допомагати Україні бути впізнаваною у світі?
Дмитро:
— Музика може говорити про складні речі простою мовою. Ми прагнемо створювати зрозумілу, але концептуальну музику, яка буде цікавою не лише українцям, але й міжнародній аудиторії. Український звук стає впізнаванішим у світі, і це лише початок.
Євген:
— Мистецтво здатне змінювати людей, а через них — і суспільство. Українська музика зараз має унікальний шанс: вона не лише переживає ренесанс, але й може стати голосом країни у світі. Однак для цього нам потрібно більше співпраці між митцями та більше підтримки від держави. Сила української музики — в людях, які, попри всі труднощі, продовжують творити. Майбутнє українського звучання залежить від кожного з нас — слухачів, митців, спільноти.
Розмовляла Софія Серьогіна