Нонфікшн уміщує великий багаж інформації про світ, світоглядні системи й закономірності співіснування людей. Читання нонфікшну — це добрий спосіб пізнати себе та іншого, доторкнутися до іншої культури, вийти за межі свого звичного уявлення про світ. То які книги обрати?
У добірці пропонуємо три книжки для тих, хто нещодавно став на шлях вивчення себе і культури, і три книжки для тих, хто прагне глибшого прочитання процесів, що відбуваються сьогодні.
Це книжки від дослідників, які по-різному працюють із культурою. Є тут історія міст від соціолога й оптимістичний погляд на майбутнє людства від історика, роздуми про гуманізм від літкритика і спостереження за мистецтвом від арткритика, аналіз історії української літератури й історії протистояння української культури російській від літературознавців.
*Стаття не претендує на абсолютну вичерпність, список книг є суб'єктивним вибором авторки.
Книжки для першого занурення в культуру
Арі Турунен. Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю. — Видавництво Анетти Антоненко, 2018
Сучасні інтелектуали й політики намагаються віднайти нові способи взаємодії на рівні народів і держав, у контексті діалогу культур. Тимчасом фінський соціолог Арі Турунен пропонує звернути увагу на кейси успішних міст, які вже є в історії цивілізації.
Дев'ять міст, які свого часу були найбагатшими і найрозвинутішими, стали героями книжки «Забуті історії міст». Це — Мілет, Александрія, Паталіпутра, Багдад, Ханчжоу, Флоренція, Ісфахан, Амстердам і Сан-Франциско. Як їм вдалося досягти розквіту? Що робить місто успішним? І до чого тут толерантність?
Дослідник каже, що успішне місто насамперед терпиме до меншин, думок, критики і нових ідей. Тобто у толерантного суспільства більше шансів проіснувати довше й реалізувати власний творчий потенціал. А ще воно має виявляти готовність пізнавати нове та взаємодіяти з іншими культурами. Що ще треба, щоб наші міста були прогресивними, а суспільства — толерантними, шукайте у книжці Арі Турунена.
Рутґер Бреґмен. Людство. Оптимістична історія. — Лабораторія, 2024
У популярній культурі існує уявлення про те, що людина — достоту егоїстична й самозациклена істота, яка дбає лише про власні інтереси. А що як це помилка? Раптом у людській природі закладений потяг чинити добро й допомагати тим, хто цього потребує?
Нідерландський історик Рутґер Бреґмен пропонує новий погляд на майбутнє людини — оптимістичний. Він вірить, що під тиском кризи люди здебільшого допомагають одне одному, а відтак ми значно добріші, ніж уявляємо.
Аналізуючи різноманітні ситуації й події в історії людства, дослідник показує: ми чинимо добро частіше, ніж думаємо. Важко повірити в це, коли сусідня країна розпочала війну проти нас. Та раптом надія на щасливе майбутнє людства таки є? За Бреґменом, віра у первинну людську доброту, подібно до ефекту плацебо, може зробити нас добрішими.
Ростислав Семків. Пригоди української літератури. — Темпора, 2023
Книжка літературознавця Ростислава Семківа стане у пригоді тим, хто хоче осягнути українську літературу сповна і безболісно, а не так, як зазвичай у школі. У ній є аналіз історії нової української літератури — від Івана Котляревського до Сергія Жадана, тобто від кінця XVIII століття і дотепер.
Жваві за манерою оповіді й нескладні для розуміння «Пригоди української літератури» стануть бадьорою мандрівкою не лише для тих, хто хоче зрозуміти наше письменство, а й для тих, хто прагне розібратися із загальними тенденціями розвитку літератури, напрямами і стилями. Адже Семків подає розлогі опис і тло до кожного феномену: від романтизму й реалізму до пост- і метамодернізму.
Важливо, що дослідник говорить про укрліт у контексті розвитку світової літератури, й показує, що у них багато спільного: і художні пошуки письменників, і глобальні контексти. Що об'єднує персонажів Гі де Мопассана та Валер'яна Підмогильного? Що спільного між романом «Земля» Ольги Кобилянської та однойменним текстом Еміля Золя? Відповіді на ці та інші цікаві запитання — у книжці.
Книжки для досвічених «пірначів»
Едвард Саїд. Гуманізм і демократична критика. — Медуза, 2014
Книжка виросла з лекцій американця палестинського походження Едварда Саїда. У ній літературний критик й інтелектуал розмірковує про гуманізм у сучасному ключі — як заняття «для інтелектуалів і вчених-професорів гуманітарних дисциплін у нинішньому неспокійному світі». Саїд намагається збагнути, як живе культура і що відбувається з американським гуманізмом після терористичного акту 11 вересня 2001 року. Для чого це нам? Щонайменше щоби розібратися, як жити у буремний час тривалої війни.
Критик переконаний, що культури у зрізі історії людської цивілізації значно менше воюють, ніж гармонійно взаємодіють. А отже, гуманізм як спосіб життя може стати культурою співіснування та взаємодоповнення.
«Гуманізм і демократична критика» дає поштовх через вивчення літератури займатися самопізнанням і, найважливіше, — самокритикою, розширювати горизонти знання і пробувати збагнути Іншого, щоб зрештою зрозуміти Себе.
Джон Берджер. Як ми бачимо. — іst рublishing, 2020
Написана за мотивами однойменного серіалу BBC 1972 року, книжка стала світовим бестселером і не втрачає актуальності понині. Британський арткритик Джон Берджер розмірковує про те, як ми бачимо мистецтво і як у самому творі закладене певне ставлення з боку спостерігача — така собі ідеологічна настанова на те, як ми маємо бачити. Дослідник показує, як можна оцінювати художні твори з позиції феміністичної теорії, критики капіталізму й панівних класів суспільства.
Завдяки чергуванню тексту й візуальних елементів маємо нагоду не лише поміркувати про наше бачення, а й на прикладах зрозуміти, як воно змінюється в залежності від низки переглянутих творів і контекстів, які впізнаємо. Наприклад, Берджер показує, як можна сприймати твори да Вінчі, Рембрандта чи Пікассо і які питання ставити до них, водночас аналізуючи зв'язок реклами з олійним живописом.
З книжкою «Як ми бачимо» можна знайти свій спосіб сприймати мистецтво, зрозуміти, що ми бачимо, й навчитися ділитися спостереженнями. А ще — отримати запитання й інші інструменти для переживання мистецтва й дослідження світу, в якому живемо.
Віра Агеєва. За лаштунками імперії. Есеї про українсько-російські культурні відносини. — Віхола, 2021
Видана за рік до повномасштабного вторгнення, збірка наукової есеїстики Віри Агеєвої й досі залишається важливою для осмислення нашої культури в контексті антиколоніального дискурсу. Професорка досліджує історію українсько-російських культурних відносин на прикладі літератури й демонструє, яким чином Росія у різних постатях (Російської імперії, Радянського Союзу та сучасної федерації) чинила вплив на нашу літературу й літераторів.
Агеєва показує кілька варіантів ідентичности, яку під імперським тиском добровільно чи примусово обирали українські письменники. Найбільш виразними є дві полярні ідентичності, де перша — мімікрія під імперську, яку обрав Гоголь, інша — антиімперська ідентичність Зерова та Хвильового.
Збірка есеїв «За лаштунками імперії…» цінна тим, що з нею можемо переосмислити власний культурний спадок, який дістався нам від попередніх поколінь, і почати позбуватися того, що впродовж кількох століть насаджувала Росія.
Авторка статті — Наталія Колегіна, журналістка, філологиня-дослідниця. Пише про літературу, театр та різноманітні життєві досвіди