У жовтні 2019 командою Українського Дому було оголошено про перезавантаження інституції та презентовано нову концепцію діяльності:
У період з 1 жовтня 2019 до 1 березня 2020 в Українському Домі в межах програми «Культурні ініціативи — освіта, діалоги, комунікації» були реалізовані наступні проєкти:
Виставкові проєкти
«Медіазалежність. Українська версія», кураторський проєкт-дослідження (20 листопада — 12 грудня 2020)
«Видалені», соціальний фотопроєкт Олександра Чекменьова (20 листопада — 12 грудня 2020)
«Блайндмен», інклюзивний виставковий проект
Освітні проєкти
Дискусія та презентація книги Вікторії Бурлаки «Постмедійна оптика. Українська версія» (26.11.19)
Дискусія та презентація книги Аліси Ложкіної «Перманентна революція» (28.11.19)
Дискусійна панель «Мистецтво та бізнес. Пошук синергетичної взаємодії» (29.11.19)
«Знайомство з українською арт-сценою: класики та сучасники» (10.12.19)
«Смак свободи». Public talk: Смак і сіль української кухні (19.02.2020)
Експертні сесії
Експертна сесія «Культурні ініціативи» з фахівцями з візуального мистецтва
Експертна сесія «Сучасне місто: нагальні питання і можливості» з урбаністами та архітекторами
Експертна сесія «New generation» з фахівцями з роботи з дітьми
Проєкти з актуалізації спадщини
Фестиваль «Додому на Різдво» (14 — 19 грудня 2019)
Інсталяція Антона Логова «Гравітація» з рушників із найбільшої колекції в Україні, яка належить Віктору Ющенко (14 грудня 2019 — 19 січня 2020)
«На гостини до родини» — виставка творів родини Примаченків (14 грудня 2019 — 19 січня 2020)
«Видива» — персональний проєкт заслуженого майстра народної творчості України Івана Приходька (14 грудня 2019 — 19 січня 2020)
«Смак свободи». Public talk: Смак і сіль української кухні (19.02.2020)
Проєкти візуального мистецтва в межах програми «Культурні ініціативи — освіта, діалоги, комунікація»
У межах проєктів були реалізовані одні з головних задач програми «Культурних ініціатив» — підтримка кураторських досліджень у форматах реалізованих виставкових проєктів, міждисциплінарних проєктів співпраці фахівців різних сфер та презентації нового якісного культурного продукту споживачам, залучення художників та представників креативної спільноти для створення культурного та освітнього продукту. Втілені освітні заходи, як-то дискусійні панелі, презентації.
Кураторські проєкти сучасного візуального мистецтва
«Медіазалежність. Українська версія», кураторський проєкт-дослідження
Дати: 20 листопада — 12 грудня 2019
Куратор: Вікторія Бурлака
Учасники:
У межах проєкту «Медіазалежність. Українська версія» були представлені роботи знакових для сучасності та історії українського мистецтва художників: Арсена Савадова, Олега Тістола, Василя Цаголова, Олега Голосія, Олександра Гнилицького. Своє бачення постмедійності представили: Ксенія Гнилицька, Ігор Гусєв, Олексій Сай, Іван Сай, Степан Рябченко, Марго Рєзнік, Анна Легенька, Ксенія Оксінь, Ave Libertatemaveamor, Rými art group, Стан Квітко, Юлія Савенко, Юлія Кисіль, Юлія Лебедь, Ольга Дрозд, Юрій Сивирин, Андрій Сидоренко, Катя Березницька, Альона Гром та Борис Кашапов.
Опис проєкту:
Кураторка виставки — мистецтвознавиця Вікторія Бурлака провела ґрунтовне дослідження теми постмедійності в українському мистецтві від 80-х років до наших днів, яке було представлено у формі виставкового проєкту та супутніх подій для широкого кола відвідувачів.
«Медіазалежність» — «діагноз» сучасного суспільства, який за останні десятиліття увійшов у хронічну стадію, і продовжує розвиватися — фіксуються все нові й нові прояви цієї «хвороби сучасності». Чи, можливо, й не хвороби, будемо дивитись на речі оптимістичніше. Це наша даність, реальність, спосіб існування сучасної людини загалом — в органічному симбіозі із медіа. Чимдалі, то нас все важче відірвати від власних гаджетів — їх відсутність викликає напади паніки та тривожності. Ми щодня із задоволенням занурюємось в глобальну інформаційну мережу, шукаючи там вже не інформацію, а сурогат спілкування, свої «п'ятнадцять хвилин» щоденної слави — вона стає необхідною, як кисень. Збулось, нарешті, пророцтво Маклюєна — медіа стали органічними продовженнями нервової системи людини.
Фактичною ж точкою відліку «медійної епохи» в сприйнятті, в свідомості, в мистецтві став винахід фотокамери в середині ХIХ століття. Відтоді починається відлік «героїчного» розширення поля видимого — змінюється функціонування нашої «машини зору» загалом. Термін «машина зору» у однойменній книзі вводить Поль Вірільо, на думку якого, людство приречене на захоплення природнього, «домедійного» людського бачення «зоровими протезами». Згадана ситуація вже не була новиною в кінці 1980-х, коли було написано книгу. Втім, акцентувалося, що вона дійшла до точки неповернення — бачення стає повністю «об'єктивним», тобто можливим тільки крізь видошукач об'єктива.
Звідси випливає поняття «постмедійної оптики». Постмедійність є не лише моделлю бачення світу сучасною людиною, але глобальною тенденцією сучасного мистецтва, культури нового покоління Z взагалі, яке бачить світ крізь екран власних гаджетів. Коли дбати про правильну термінологію, то адекватнішим, ніж «постмедійність», є поняття «іномедійність» — запозичення арсеналу художніх засобів одного медіа іншим, як влучно зазначив Маклюєн, коли «саме медіа є повідомленням». Іномедійність з'являється в живописі з розповсюдженням фотографії. Що в такому стані речей є найбільш інтригуючим з точки зору мистецтва? Те, що медіа не лише дають специфічні оптичні фільтри, але формують модель сприйняття реальності загалом.
Епоха медіазалежності призводить до незворотних наслідків в мистецтві та спонукає до радикального переосмислення живописом себе, своєї місії та можливостей, перегляду власної «функції істини». У цій історичній точці, протягом ХХ–ХХI століть, народжується міф про смерть живопису, а потім про його чудесне воскресіння в новій якості. Останні десятиліття живопис буде циклічно вмирати й відроджуватися, знаходячи щоразу новий смисл у своєму «посмертному» існуванні. Те саме стосується й фотографії на рефлексивному етапі свого існування — вона вже не мислить себе засобом відображення неіснуючої реальності, але рефлексує себе саму. Така доля будь-якого медіа сьогодні — переосмислення власної медіа-специфічності, пошуки себе в широкому культурному, політичному, естетичному контексті. Це процес без остаточного результату — зафіксувавши певну стадію перебування тут-і-тепер, мусимо відразу рухатися далі…
В межах виставкового проєкту, який базується на змістовному багаторічному кураторському дослідженні мистецтвознавиці Вікторії Бурлаки, було піднято важливі фахові питання та актуальні для кожного, гостросоціальні питання впливу медіа на усі сфери життя сучасної людини.
Проєкт фотографа Олександра Чекменьова «Видалені»
Дати: 20 листопада — 3 грудня 2019
Куратор Олександра Чекменьов
Опис проєкту:
Соціальний фотопроєкт Олександра Чекменьова «Видалені» про людей і для людей. На виставці були представлені фото-портрети людей, які опинилися на вулиці та їх історії життя. Таблички під фото з історіями цих людей у скрутному життєвому становищі.
Бездомний, бомж, безхатько, паразит або пропаща людина — це друковані ярлики, які ми звикли чіпляти на людину з вулиці.
Але не всі опинилися на вулиці за власним бажанням і не всі хочуть там залишатися.
Хтось через складний характер втратив соціальні зв’язки, хтось став жертвою шахраїв, когось просто викинули на вулицю родичі…
Серед бездомних багато тих, кого влаштовує такий спосіб життя, але дехто розуміє, що жити на вулиці ненормально і жадає вирватися із кризи. Найскладніше за інших приходиться бездомним похилого віку та бездомним інвалідам.
Нажаль, в нашій державі немає дієвого ефективного інструмента, який допомагав би таким людям.
Тому, громадськість Києва створила притулки для бездомних стареньких та бездомних із вадами здоров’я, де їм допомагають в соціалізації.
Ця ініціатива об’єднує навколо себе самих різних людей. Тим людям, що знаходяться в наших притулках хтось допомагає грошима, хтось продуктами, хтось власним часом, хтось корисними контактами.
Олександр Чекменьов разом з центром «Дім милосердя Київ» хочуть повернути довіру і навчити людей бачити за брудним одягом, за поганим запахом — інших людей, їх самотні душі і поранені самотністю серця.
Не бути байдужими.
Багато з учасників фотопроєкта приходили на виставку, щоби побачити свій портрет та поспілкуватися.
Партнер проєкту ГО «Дім милосердя Київ»
«Блайндмен». Інклюзивний виставковий проєкт
Дати: 7- 10 березня
Автори: Володимир Гавриш, Андрій Беницький
Опис проекту:
Інклюзивний проект базується на коміксі про незрячу людину «Блайндмен» графіка Володимира Гавриша і сценариста Андрія Беницького. У книжковій версії проєкту об’ємне зображення, виконане тисненням на папері, супроводжують поетичні рядки, надруковані шрифтом Брайля. У виставковій формі — комікс утілено в чотирьох гіпсових рельєфах і вишивці на довгому шматку тканини, що імітує тонкий шар звукових коливань на стіні. Автори зближують матеріал із сюжетом оповіді, адже в просторі експозиції глядач не гортає книгу, а читає записи власною рукою, торкаючись до них на гіпсовій поверхні. Гавриш і Беницький виводять на перший план незрячу людину, від початку створюючи умови для легких і проникливих доторків, майже недоступних людині, яка звикла сприймати світ через зримі зображення й тексти.
Освітні програми в межах програми «Культурні ініціативи — освіта, діалоги, комунікації»
У межах освітньої програми були успішно реалізовані проєкти з налагодження комунікації та співпраці спеціалістів різних галузей, їх сталого та продуктивного діалогу задля розвитку гуманітарної сфери, обміну досвідом між культурними інституціями, налагодження широкого партнерства.
У межах освітньої програми «Культурних ініціатив» було проведено низку діалогових панелей, майстер-класів, лекцій та дискусій, зустрічей з видатними митцями для широких аудиторій.
Дискусія: «Мистецтво та бізнес. Пошук синергетичної взаємодії» (29.11.19)
Головна теза дискусії — бізнес та мистецтво можуть стати головними рушійними силами, чинниками модернізації нашого суспільства. Бізнес — на матеріальному рівні, мистецтво — на рівні «переформатування» свідомості соціуму. Одне не є важливішим за інше. Головні питання дискусії: точки винайдення спільних інтересів, спільні перспективи і можливості, нові нестандартні бізнес-підходи і бізнес-моделі у мистецтві.
Що ж мистецтво може дати бізнесу? В перспективі — це надійне джерело інвестицій. Але наразі — моделі нестандартного мислення. Мислення поза рамками: сучасний світ занадто мінливий, щоб рефлектувати його інакше. Зараз багато говорять про необхідність креативного мислення в усіх сферах — ніхто не знає його точного визначення, але всі погоджуються з тим, що ним володіють художники, дизайнери та інші представники творчих професій. Мистецтво створює саме те поживне середовище, звідки виростає креативність. Популярним трендом сучасності є також future thinking — і по-справжньому думати категоріями майбутнього нас вчить саме мистецтво.
Також було піднято наступні питання:
Успішну інтеграцію сучасного мистецтва у суспільну свідомість і економіку.
Нові бізнес-моделі. Як зробити мистецтво доступним для середнього класу?
Художник — це професія? Як допомогти сучасному художнику вижити та досягти успіху.
Своїм досвідом взаємодії мистецтва і бізнесу поділилися:
1. Ольга Вієру, директорка «Українського Дому»
Тема виступу: Український дім — унікальний міждисциплінарний національний центр.
2. Вікторія Бурлака, засновниця проєкту «Школа сучасного мистецтва».
Тема виступу: Проєкт «Арт-Акселератор»: як дати молодим художникам шанс реалізуватися у своїй професії.
3. Катерина Рибаченко, генеральна директорка компанії «Агро-Регіон», ініціаторка низки мистецьких проєктів («Гурзуфські сезони», «Project Space», «Terminal Z»).
Тема виступу: Сучасне мистецтво в ментальному та фізичному просторі сучасної людини/компанії.
4. Геннадій Козуб, ініціатор Biruchiy Contemporary Art Project.
Тема виступу: Можливості арт-резиденій на прикладі Biruchiy Contemporary Art Project.
5. Валеріан Макацарія, ректор Art Business Academy.
Тема виступу: Культурні коди України і глобальний арт-ринок.
6. Армен Хачатурян, старший партнер юридичної фірми «Астерс».
Тема виступу: Проєкт «Арт-Астерс».
7. Даріуш Гурчиньскі, директор департаменту з розвитку мережі TOB «Пластікс-Україна»
Тема виступу: Соціально відповідальний бізнес. Міжнародний досвід компанії «Пластікс»
Знайомство з українською арт-сценою: класики та сучасники (10.12.19)
В межах освітнього проєкту «Знайомство з українською арт-сценою: класики та сучасники» відбулися зустріч з художниками-учасниками виставки Медіазалежність. Українська версія.
Це була унікальна можливість поспілкуватися з художниками віч-на-віч, почути про особливості їх творчого шляху, пошуків і поставити питання. А головне — краще зрозуміти історію розвитку українського сучасного мистецтва не за підручниками, а у живому спілкуванні.
Художники-учасники обговорень: Олексій Сай, Юлія Кисіль, Ксенія Оксінь, Марго Рєзнік, Ольга Дрозд, Юлія Савенко, Юлія Лебедь та кураторка проєкту — Вікторія Бурлака.
Дискусія та презентація книги «Постмедійна оптика. Українська версія» (26.11.19)
26 листопада в Українському домі відбулася презентація книги мистецтвознавиці Вікторії Бурлаки «Постмедійна оптика. Українська версія», виданої за підтримки Українського Культурного фонду. Презентація відбудеться в рамках виставкового кураторського проєкту «Медіазалежність. Українська версія»
Нова книга авторки виникла не просто в результаті кабінетних досліджень теми постмедійного візуального мистецтва. Вона є практичним результатом її кураторської практики, постійної взаємодії із сучасним арт-середовищем. «Я не вважаю себе теоретиком, хоча завжди теоретизую з приводу того, що бачу і роблю. Насправді, це осмислення того, що відбувалось зі мною протягом двадцяти років моєї професійної діяльності. Осмислення тренду «постмедійного мистецтва», який я вважаю ключовим у розумінні специфіки сучасного мистецтва — як би там не було, але сьогодні ми сприймаємо світ виключно скрізь призму медіа, безпосереднього доступу до реальності вже немає. Але ця обмеженість поля зору рамою видошукача насправді приховує в собі нові можливості. Я намагалась проаналізувати та емоційно відчути творчість ключових пов’язаних із цим трендом художників — Олександра Гнилицького, Олега Голосія, Арсена Савадова, Олега Тістола, Василя Цаголова та художників наступного покоління — Ігора Гусєва, Олексія Сая, Степана Рябченка.
Що мається на увазі під «постмедійною оптикою»? Феноменологія мінливого зорового сприйняття. Специфічні оптичні конструкції сучасного мистецтва. Точкою відліку медійної епохи в мистецтві та в сприйнятті загалом став винахід фотокамери в середині ХIХ століття. Фотографічне бачення дає новий інструментарій, новий доступ до реальності. Від винаходу фотографії починається відлік героїчного розширення поля видимого. Фотограф безперервно відкриває нові «континенти видимого», мікро- та макрокосм, усі грані людської натури, всі етапи життєвого шляху людини та всіляких колізій на ньому — від народження до смерті.
Підчас презентації відбулася дискусія про історію українського сучасного живопису і те, як саме фахівці бачать його розвиток, про актуальні видання українських мистецьких книжок, про співпрацю бізнесу та мистецтва.
Спікерами дискусії виступили: Вікторія Бурлака, Костянтин Кожем’яка, Олег Тістол. Відвідувачі мали можливість ставити свої питання спікерам.
Дискусія та презентація книги Аліси Ложкіної «Перманентна революція» (28.11.19)
Книга провідної̈ української кураторки та арт-критикині є спробою пов’язати у цілісний наратив історію розвитку вітчизняних образотворчих практик від зародження модернізму до наших днів. Особливий акцент — на феноменах часів незалежності. Як змінювалася мова мистецтва протягом останніх півтора сторіччя? Яку роль у цьому процесі відігравали турбулентності в країні, що пережила цілу низку трансформацій — від статусу провінційної околиці Російської імперії через непростий етап побудови соціалізму, аж до здобуття незалежності, Помаранчевої революції, Революції гідності і наступного непростого періоду нашої новітньої історії? У дослідженні подано короткий огляд центральних подій та явищ в українському мистецтві, а також розмаїтий ілюстративний матеріал, що охоплює десятки музейних колекцій, приватних зібрань, архівів художників та їхніх родин.
Підчас презентації відбулася дискусія про історію українського мистецтва, про інтеграцію українського сучасного мистецтва на світовий арт-ринок, про видання українських мистецьких книжок. Спікерами дискусії були: Аліса Ложкіна, Олександр Соловйов, Юлія Федів, Зенко Афтаназів, Костянтин Кожем’яка, Карина Качуровська. Відвідувачі мали можливість ставити свої питання спікерам.
Проєкти з актуалізації спадщини в межах програми «Культурні ініціативи — освіта, діалоги, комунікації»
Мета програми актуалізації спадщини — протягнути місток між минулим і сучасністю, позбутися стереотипів у сприйнятті традиційної культури як чогось застарілого і йти в ногу з актуальними світовими тенденціями осучаснення спадщини.
Українцям є чим пишатися, і основна ціль цієї програми висвітлити здобутки та привернути увагу широкого загалу до унікальних феноменів національної культури, презентувати їх на найвищому якісному рівні за допомогою сучасних інструментів: публічних дискусій, зустрічей з видатними особистостями, виставкових проєктів, фестивалів, форумів, освітніх проєктів тощо.
Реалізовані проєкти з актуалізація спадщини
Фестиваль «Додому на Різдво»
Дати: 14 грудня — 19 грудня 2019
Куратор: Марина Сенчило
Фестиваль «ДоДому на Різдво» став затишним осередком свята у самому серці Києва, де органічно об’єдналися традиції та сучасність.
Дослідження й осучаснення автентичних національних культур — це тренд, що спостерігається по всьому світу. Українська традиція — багатогранна, втілена у фольклорі, мистецтві та побуті, — чи є їй місце у прогресивній сучасності? Чи маємо ми залишити цю спадщину лише у бабусиній хатині? Чи традиції сьогодні можуть набувати нових, сучасних форм?
Фестиваль «ДоДому на Різдво» став святом справжнього українського Різдва — де традиції були відтворені сучасними засобами, гармонійно доповнили сьогодення та зберегли самобутність.
На гостей чекали насичені лекції, зустрічі-обговорення, майстер-класи, виставкові проєкти, інсталяції, спеціальні проєкти.
Інсталяція Антона Логова «Гравітація»
Дати: 14 грудня 2019 — 19 січня 2020
У межах програми з актуалізації спадщини та представлення її сучасними засобами, художником Антоном Логовим була створена інсталяція з рушників із найбільшої колекції в Україні, яка належить Президенту України 2005-2010 років Віктору Ющенку. Свою колекцію Віктор Андрійович почав збирати ще 20 років тому. Окрім рушників у ній: ікони, килими, скрині, кераміка, одяг, писанки та інші унікальні вироби українських майстрів — артефакти, які є носіями народної пам’яті та духу.
У березні 2019 року упорядкована частина колекції рушників Ющенка нараховувала 5 730 одиниць та була внесена у Національний Реєстр рекордів України як найбільша. На сьогодні, за словами колекціонера, у ній вже більше 10 000 рушників майже з усіх куточків країни: червоні з монументальними малюнками з Сумщини, ткані з грубого конопляного полотна з Полісся, опуклі, вишиті вовняними нитками неймовірних кольорів зі Східного Поділля й інші вражаючі та самобутні рушники українських народних майстрів.
Віктор Андрійович зазначив: «Все у житті українця відбувалось за посередництва кусня полотна, вкритого магічними візерунками: на чистий білий приймали новонародженого, на вишитих — опускали домовину. А ще використовували під час сватання, весілля, будівництва нової хати, проводів до війська.
З давніх давен рушники виконували функцію образів. Їх розвішували у священних гаях і, за допомогою вишитої на них сакральної геометрії, спілкуватися з невидимим світом.
Полотняні ікони — саме таке відчуття виникає у мене, коли розглядаю ці давні рушники. Постійте коло них, придивіться, послухайте… старі мудрі рушники можуть розповісти вам багато цікавих історій…»
Художник завжди працює з образами, з культурними кодами. Рушник і є таким образом, артефактом з нашого повсякденного життя, наділеним глибоким змістом, зашифрованим майстрами у вишитих символах, у поєднанні кольорів, у орнаменті. Ця знакова система є особливою для кожного регіону України. У цій інсталяції рушники об’єднані в єдину композицію та уособлюють «гравітацію» поглядів у сучасному українському суспільстві — його тяжіння до пошуку діалогу та єдності.
Коли художник створює тотальну інсталяцію, а у випадку з «Гравітацією» — це 20 метрів заввишки та 10 метрів у діаметрі, — простір автоматично стає частиною твору. Все набуває значення: архітектура, історія, кольори, які домінують у приміщенні, матеріали та текстури, — художник має працювати з усіма складовими, аби досягти певної гармонії форми та сенсів.
Візуальна форма, сама композиція інсталяції, побудована на ритмах як у музиці, підкреслює красу «матеріалу». Рушники, ніби краплі дощу, що танцюють у величезному просторі Українського дому, захоплюють думки та спрямовують їх до міркувань про витоки свого коріння та глибинну належність до того місця, яке ми вважаємо своїм домом.
Інсталяція стала знаковим об’єктом фестивалю та отримала багато схвальних відгуків від відвідувачів, як об’єкт мистецтва та креативний хід у представленні такого традиційного артефакту як рушник.
Проєкт родини Примаченків «На гостини до родини»
Дати: 14 грудня 2019 — 19 січня 2020
Керівник проєкту: Людмила Зубко
Тексти: Поліна Байцим
Опис проєкту:
Виставка «На гостини до родини» — це запрошення до знайомства із казковим світом, вигаданим і втіленим у життя Марією, Федором, Іваном і Петром Примаченками.
В межах експозиції були продемонстровані роботи представників родини, об’єднані уважним і ніжним звертанням до навколишнього світу. Чудернацькі квіти, рослини і тварини, створені Марією за поєднання побаченого і уявного, отримують продовження у нових споріднених видах казкових істот у роботах її нащадків. Федір, Іван і Петро були старанними учнями художниці, успадкувавши її допитливе світосприйняття. Проте жоден з нащадків не був виключно послідовником; син і онуки Марії розвинули власні виразні художні мови, ускладнюючи і поглиблюючи казковий світ династії Примаченків. І саме з ним відвідувачі мали змогу познайомитись на гостинах.
Партнер проєкту: ГО «Житомир, зроби голосніше»
Проєкт Івана Приходька «Видива»
Дати: 14 грудня 2019 — 19 січня 2020
Куратор: Тетяна Пилипчук
Опис проєкту:
«Видива» — проєкт, присвячений творчості Івана Приходька, заслуженого майстра народної творчості України, Лауреата державних премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур, Петра Верни, який уже понад 50 років плідно працює у сфері декоративного розпису, народної іграшки та дерев’яної скульптури.
Мистецтво Приходька, окрім важливої культурної місії збереження фрагментів народної свідомості, слугує людям утилітарно — прикрашаючи їх оселі та розважаючи. Невеликі кольорові янголята, різнобарвні химерні істоти та орнаментальні розписи Іванового славетного бубна повною мірою уособлюють визначення «наїву».
Колористика творів відзначається технічною довершеністю та простотою. Надаючи перевагу чистим тонам та контрастним композиційним поєднанням, художник повторює прийоми народних майстрів минулого.
Художня мова Івана Приходька — проста, і саме тому знаходить прихильників та поціновувачів серед різноманітних культурних осередків. Вона є більш універсальною, ніж локальні культурні розбіжності та апелює до глибинного пласту людської ідентичності — її духовної пам’яті.
До виставка містить роботи художника з приватних і музейних колекцій: живопис, дерев’яні скульптури та дитячі традиційні іграшки.
В експозиції представлені також робочі матеріали з документальної стрічки «Земля Івана», режисера Андрія Лисецького, яка буде вперше показана широкому колу глядачів влітку 2020 року.
Партнери проєкту: «Музею Івана Гончара», Kogutiak Foundation
«Смак свободи». Public talk: Смак і сіль української кухні (19.02.2020)
Кухня будь-якої країни — це частина її культури. У випадку України, кухня — це філософія ставлення до життя. За радянських часів закріпився стереотип, нібито наша кухня — це проста селянська їжа, їжа «робітничого класу». Насправді ж багатогранність й аристократизм поняття «українська кухня» розкривається у вишуканості рецептів, традиціях для створення затишку під час кожної трапези, унікальних для свого часу раціонах здорового харчування для дітей, дорослих, вагітних, людей літнього віку.
Ми хочемо пишатися своєю шляхетною кухнею та її традиціями. Й сучасним переосмисленням цих традицій. Тому починаємо діалоги про це.
19 лютого відбулася публічна дискусія у трьох панелях і за участі наступних спікерів:
1. «Глибина традицій кухні через покоління»
Учасники панелі: Ольга Вієру, Лариса Латипова, Олена Івановська, Віктор Ющенко, Іван Плачков, Олег Скрипка
2. «Де нині точки зростання смаку української кухні»
Учасники панелі: Євген Клопотенко, Дмитро Борисов, Савелій Лібкін, Олександр Котолуп, Катерина Ющенко
3. «Судді чи прихильники української кухні?»
Учасники панелі: Анжеліка Рудницька, Руслан Сенічкін, Ілона Довгань, Олена Борисова, Олена Брайченко, Олена Сагун, Наталія Гладиш-Джуран
Партнери: Win Win Communication, Osvita Market, Ganzаfilm Production
Освітня програма в межах програми актуалізації спадщини
Вирішуючи питання актуалізації спадщини сучасними засобами представлення, в межах освітньої програми різними фахівцями обговорюються, презентуються унікальні явища і предмети культурного надбання України. Адже ці твори мистецтва, святкові традиційні дійства, артефакти, вироби народних майстрів є не тільки матеріальним втіленням глибинних кодів нації, а й втіленням національного духу — унікальним скарбом України, який потребує збереження, якісного експонування та висвітлення.
Освітня програма в межах програми актуалізації спадщини
Лекція та інсталяція студії Оксани Моторної «У домі. З минулого у майбутнє» (15.12.2019)
Концепція проєкту — показати гармонійне життя предметів декоративно-прикладного мистецтва українських майстрів у сучасному інтер'єрі, використовуючи професійні знання і вміння декораторів інтер'єру.
Автентика може вдало вписатися в сучасний простір, що етно може стати родзинкою будь-якого мінімалістичного інтер'єра, що колористика і символізм народного мистецтва цілком співзвучні з авангардом.
Під час лекції слухачам «довелося здійснити революційний стрибок у часі», адже в Україні, на відміну від Європи, не відбулося «еволюції дизайну», коли майстерні і артілі з часом перетворилися на будинки моди і дизайнерські бюро. У нас традиція увірвалася, тож зараз настав час повернути її, переосмислити і «вбудувати» в сучасність. Саме для цього фестиваль «ДоДому на Різдво» представив спеціальний проєкт «Минуле в майбутнє» — низку інсталяцій та лекцій від Oksana Motorna. Decoration school & studio.
Українські кулінарні традиції святкувань (18.12.2019)
Кулінарні традиції — це матеріальна та повсякдення основа культурної традиції України, яка передається поколіннями та є цінною складовою національної спадщини. Етнографиня Галина Олійник пригощала усіх гостей фестивалю першою кутею, а протягом частування пані Галина провела лекцію та дискусію про подібні та відмінні риси зимових святкувань в Україні та інших країнах світу.
Майстер-класи від українських майстрів та художників (14-19 грудня 2019):
Ексклюзивний майстер-клас з виробництва різдвяної атрибутики від Анастасії Панкової.
Лекція-обговорення традицій українського вертепу.
Майстер-класи з іконопису від Левка Скопа — українського мистецтвознавця, художника-реставратора, іконописця. В унікальній техніці на деревині.
Творча зустріч з майстер-шоу Ольги Бердник-Отнякіної — художницею-керамісткою, членом Національної спілки народного мистецтва України.
Традиційні різдвяні майстер-класи:
виготовлення дідухів
плетення янголів із соломи
розпис різдвяних зірок
малювання ікон на склі
розпис традиційних пряників «панянок»
розмальовування ялинкових прикрас
створення витинанок
Майстер класи для дітей від заслуженого майстра народної творчості України Івана Приходька (14.12.19, 19.12.19, 19.01.20)
Під час події діти мали нагоду не лише повчитися малювати у стилі наїв, а й познайомитися з творами художника та послухати його цікаві історії: про створення робіт, про натхнення від природи та про дива, які нас оточують.
На початку кожного заняття з малювання автор проводив для учасників екскурсію по залу виставки «Видива» та розповідав про роботи, представлені в експозиції.
«Розмова про колір» з Марією Шуб (19.01.2020)
В Українському Домі в межах виставки робіт Івана Приходька «ВИДИВА», де ключовим гравцем є колір, відбулась розмова з художницею Марією Шуб. Під час зустрічі обговорювалось, що саме робить такі яскраві поєднання кольорів у роботах Івана Приходька гармонійними та які ще художники їх використовували; від чого змінюється наше сприйняття кольорів і як розібратися у варіантах сполучень кольорів та досягти гармонії. Марія Шуб — художниця театру, кіно й телебачення, керамістка. Має багаторічний досвід викладання малювання та кераміки для дітей і дорослих. На виставці «Видива» представлені ретроспективні та нові роботи заслуженого майстра України Івана Приходька: живопис, скульптура та дерев’яна іграшка. Картини Приходька виконані в класичному стилі «наїв», особливістю якого є використання чистих тонів та контрастного поєднання кольорів. Також в цей день відбулися майстер-класи з традиційного наївного малюнка для дітей від самого автора, Івана Приходька. Під час події діти мали нагоду не лише повчитися малювати у стилі наїв, а й познайомитися з творами художника та послухати його цікаві історії: про створення робіт, про натхнення від природи та про дива, які нас оточують.
Експертні сесії з фахівцями з візуального мистецтва, урбаністики та роботи з дітьми та підлітками (31.01, 7.02, 14.02. 2020)
Сесії з експертами різних галузей
На сьогодні проведено експертні сесії з питань представлення візуального мистецтва, урбаністики та роботи з дітьми та підлітками.
Було розглянуто наступні питання:
актуальності і затребуваності підтримку кураторських проєктів, починаючих митців та нових форм мистецтва
висвітлення стратегій інтегрованого розвитку, доступності міст та формування дієвих міських спільнот та їх підтримки
формати стимулювання дієвості та креативності молоді
ініціювання публічних дискусій з суспільно важливих питань
Під час сесії з фахівцями з візуального мистецтва, урбаністики та роботи з дітьми та підлітками пролунало багато цікавих і цінних думок та порад, які співзвучні з баченням колективу Українського дому, щодо розвитку інституції та відповідного напрямку діяльності.
Під час сесії з візуального мистецтва були сформовані наступні рекомендації від фахівців:
Запровадити продуктивні маркетингові інструменти з інформування та просування заходів Українського Дому та сторінок центру.
Зробити публічне звернення до фахівців із запрошенням до співпраці у створенні та проведенні кураторських, освітніх, міждисциплінарних проєктів.
Налагодити активну роботу зі ЗМІ: колонки, ТВ-сюжети, статті, залучення ютуб-каналів тощо.
Модернізувати сайт Українського Дому.
Започаткувати діалогові панелі із актуальних питань: публічні обговорення та дискусії на суспільно важливі теми.
Забезпечити системну роботу із фондами Українського Дому: інвентаризація, класифікація, аналіз тощо.
Провести ґрунтовне дослідженні історії Українського Дому та створити за його результатами кураторський виставковий проєкт із супутніми заходами.
Налагодити співпрацю з УКФ щодо проведення заходів у сфері культури.
В межах сесії з урбаністики було висунуті наступні поради, які потребують ґрунтовної підготовки та кропіткої роботи для їх впровадження:
Забезпечити збереження цілісності пам’ятки модернізму — Українського Дому.
Розпочати дослідження щодо інтеграції інклюзивних архітектурних рішень, які поступово зроблять простір доступнішим.
Використовувати атріум як публічний простір, відкритим та доступним для кожного.
Запровадити стратегію екшн-рішень — тимчасових експериментальних рішень, які б дозволили дослідити потреби відвідувачів.
Налагодити співпрацю із київськими громадами для вивчення потреб мешканців у публічних просторах.
Стати майданчиком для діалогу та презентації громад українських міст.
Ініціювати пошук сучасних архітектурних рішень з оновлення інтер’єру центру.
Розробити брендбук із рекомендаціями з оформлення вхідних подій.
Налагодити роботу із КМДА стосовно зони паркування біля Українського Дому.
Започаткувати діалогові панелі із актуальних питань: публічні обговорення та дискусії на суспільно важливі теми.
Ініціювати сесію щодо горельєфів на фасаді Українського Дому.
В межах експертної сесії з фахівцями по роботі з дітьми та молоддю обговорювали питання про можливість національного центру стати суспільно корисним простором для актуалізації успіхів молоді, проведення різноформатних проєктів для молоді на базі інституції.
Обговорили багато важливих питань стосовно шляхів стимулювання дієвості юнацтва, розвитку креативності, комунікативних навичок, soft і hard skills, а також популяризації досягнень молоді у творчій, науковій та іншій сферах.
Були раді почути, що експерти, як і ми, бачать Український Дім простором, у якому можна і треба втілювати проєкти для молоді.
Залучені аудиторії в межах програми «Культурні ініціативи — освіта, діалоги, комунікації»
Були залучені найширші аудиторії: художня та креативна спільнота в Україні; представники гуманітарного напрямку — музейної, освітньої, наукової, соціальної сфер; представники бізнесу; студентство; педагоги; студенти фахових навчальних закладів, люди з інвалідністю, мешканці сусідніх міст, іноземні туристи та інші.
Програма зацікавила аудиторії широких вікових груп: молодь, підлітки, дорослі.
Канали залучення аудиторій в межах програми «Культурні ініціативи — освіта, діалоги, комунікації»
Для залучення аудиторії на заходи, загалом використовували такі канали комунікацій: facebook події, публікації, розсилка анонсів у партнерські організації, учбові заклади, реклама в метрополітені, ефіри на радіо, тв-сюжети, роздача друкованих інформаційних флаєрів, банери на вул. Хрещатик (Український дім), інформаційні стенди в Українському Домі.
Матеріали ЗМІ