Знову всім привіт. Мене звати Ян, це друга частина статті, і вона присвячена проблемам сучасної системи освіти. Першу частину можна прочитати у 2 випуску)
У попередньому тексті я розповів про те як це — бути вчителем у 15 років із власного досвіду. А у цій частині я розповім конкретніше про недоліки сучасних шкіл та як ці недоліки впливають на нашу країну. Я буду надзвичайно вдячний кожному, хто прочитає цей текст, адже свідомість населення — це вже надзвичайно великий крок до змін. А якщо ти той громадянин якому не байдуже на майбутнє своєї країни, доєднуйся до групи активних «революціонерів» та твори історію своїми руками, посилання на групу у кінці тексту.
Отже, моя робота полягає у підготовці навчальних відео для онлайн-школи (про це розповідав у першій частині). План уроку я писав опираючись на матеріал зі звичайних підручників, знімав відоси і був впевнений що все прекрасно. Ніяких проблем не виникало, мені здавалося що все зрозуміло та легко. Проте одного дня моє ставлення до освіти кардинально змінилося. Записуючи відео на тему «Електронні орбіталі атома», одну з найскладніших тем, оператор запитав у мене, а чи справді це потрібно іншим, адже 80% дітей взагалі не планують пов’язувати життя з хімією. Мене ця думка зачепила, штовхнула до роздумів, а чому тоді потрібно навчати дітей ? Я почав аналізувати систему навчання. Виявляється, що українська нація одна з найрозумніших і найосвіченіших націй у світі (дані BBC, рейтинг грамотності), проте аж 50%#nbsp; населення живе за гранню бідності. Це певний парадокс який я вирішив дослідити. І дійшов висновку що школи не навчають дітей багатьом дуже важливим речам. Зараз будуть наведені приклади:
Виховання та комунікації. Когось цей пункт може здивувати, адже виховання це, здається, задача батьків. Я поясню: для виховання сильної, успішної людини, а отже і країни, саме школа повинна розвивати у дітей життєві навички. Під словосполученням життєві навички, автор має на увазі ті навички, якими повинна бути навчена будь-яка людина, незалежно від профілю який вона обрала, чи позицію у суспільстві.
Наприклад, як бути щасливим, як вставати після падіння чи як не боятися контрольних та як взагалі бути успішним. Успішним не тільки у бізнесі, а і взагалі у житті. Або більш прагматичних ідей. Чому не можна красти, це взагалі тема яку треба вивчати з першого класу. Як не стати жертвою маніпуляції, де правда, а де брехня, чому ризики це небезпечно. А крім того, як окрема частина великого предмета виховання — комунікації. В тому що спілкуванню з людьми треба вчити, творець статті впевнений на 100%. За час поки автор збирав свою команду вчителів, він навчився більше ніж за усі 9,5 років школи. Спочатку він просто не знав як спілкуватися з командою. Як мотивувати, чи підвищувати зарплату, чому вони не хочуть нічого робити. Коли їх наймали для знімання відео, у діловому спілкуванні з власниками він взагалі був наче сліпий. І насправді його просто не навчили як спілкуватися з людьми у різних ситуаціях, проте це надзвичайно важливо у сучасному світі. На жаль, у переважній більшості родинах цьому навчити не можуть.
Перше, тому що в Україні дуже багато неповних сімей, а у селах далеких від міст більшості батькам просто все одно на виховання дітей. Друге, батьки не професіонали. Для передавання дітям такого досвіду потрібен справжній психолог, професіонал. Батьки ж самі не знають як розв'язувати різні життєві проблеми, бо їх не навчили. І ні, я не кажу про повну заміну батьківського виховання шкільним. Важлива співпраця для виховання майбутнього покоління, максимально можлива концентрація уваги на цінностях що виробляються у дітей. Звідки впевненість що школа може виховувати у дітей характер? Школа-головний інструмент передачі політичної ідеології держави(як це не жаль доводили СРСР, нацистська Німеччина і тд). Отже, чому не можна навчити дітей бути класними людьми?
Критичне мислення та аналіз. Сьогодні люди вірять усім незрозумілим, проте таким переконливим словам з інтернету чи телевізору, і це є великою проблемою, адже такими людьми дуже легко маніпулювати. Це все через нестачу критичного мислення у людей. Критичне мислення — це аналіз ситуації, погляд на неї з різних боків, вміння будувати причинно-наслідкові зв’язки, розуміння що якщо два депутати кажуть різні речі, значить хтось з них точно бреше. Без критичного мислення, народ стає єдиною субстанцією без голосу, якою легко маніпулювати. Такий народ не зможе змінити країну на краще. Людей не навчили, що інтернет у 90% обманює людей, автор навіть писав наукову роботу, де довів що «Сорбекс» за ефективністю рівний звичайному активованому вугіллю, але дорожчий за нього у 568%. І при цьому люди досі купують «Сорбекс». Ця звичайна ситуація показує усю сутність проблеми.
Чомусь термін «Критичне мислення» звучить лише з платних тренінгів, курсів, інших заходів, проте ніяк не зі школи. Вас вчать лише запам’ятовувати інформацію, а не аналізувати та розбирати її. Таке відчуття що ми стаємо роботами, які вміють працювати з нав’язаною інформацію лише за одним принципом — використовуючи лише завченні на зубок формули.
Профільність предметів. У кожної людини з народження наявні таланти до різних галузей. Творче мислення — малювання, написання есе, гуманітарне мислення — вивчення мов або аналітичне. Проте, на схильності дитини у сучасних українських школах просто байдуже. Альберт Ейнштейн (так, це він довів теорію відносності і купу інших розумних штук) якось сказав таке: «Всі ми генії. Але якщо ви будете судити рибу за її здатністю збиратися на дерево, вона проживе все життя, вважаючи себе дурною».
На жаль, у школах занадто вузький спектр оцінювання дитини як успішної. Чомусь вважається що тільки той, хто вміє рахувати логарифми стане найщасливішою людиною у світі. Проте це далеко не правда. Якщо дитина не розбирається в математиці, вона не stupid, вона просто інша. В неї хист до іншої галузі, вона знаходить щастя в іншому. Наприклад за рік, взявши участь в різних соціальних проєктах, звісно доводилося боротися за лідерство. Та була людина, яка абсолютно не шарила у математиці, проте її психологічні навички управління людьми просто вражали. У автора річна оцінка з математики 11, але при цьому переграти того лідера було надзвичайно складно.
То чому ж за шкільними мірками людина яка має 11 з математики краща за людину яка вміє управляти людьми ? Це неправильно, кожна людина має розвивати ту галузь, у якій вона як риба у воді, а не на дереві. Для того і потрібен профільний поділ у школах. У багатьох школах Англії старші класи обирають собі предмети для поглибленого вивчення. У деяких приватних школах України теж роблять перші кроки для цього. Школа автора вперше цього року практикує такий підхід. І це справді працює, просто українська система освіти до цього абсолютно не готова. Хоча доводилося у 9 класі проходити матеріал 9,10 та 11 класів разом через зміну освітньої програми. Школа просто не має права відходити від нелогічної та неправильної системи української освіти, тому історикам досі доводиться вивчати синуси, які їм у житті ніколи не знадобляться.
Проте автор ні в якому випадку не проти вивчення дітьми різних наук, треба лиш змінити їх подання. Уроки STEM ідеальний варіант. STEM — це уроки на яких практично застосовують набуті знання з математики та природничих наук. Вперше я спробував працювати вчителем STEM цієї осені для дітей 1-5 класів у школі. І на своєму досвіді я зрозумів що це надзвичайно ефективний метод вивчення наук для дітей. У таких уроках мінімізується теорія, а застосовується практика. Діти самі розглядають різні властивості та закони і запам’ятовують їх на все життя, адже спробували своїми руками. Крім того, це надзвичайне цікаво та прищеплює у дітей інтерес до наук, а для тих, хто хоче знати більше вже у молодших класах проводяться додаткові гуртки із вищим рівнем складності матеріалу.
Психологічний аналіз дитини. Окремо хочу зазначити цей пунктик. Все більше і більше обертів набирає концепт визначення типу мислення у дитини. В Києві навіть існують освітні центри де за гроші можна визначити тип мислення дитини, щоб розуміти до якої галузі у дитини є схильність. Чому це важливо? Бо від цього залежить щасливе майбутнє людини. У сучасному світі нав’язування молодому покоління інтересів старших стало правилом. Будь-яка мама мріє, щоб її син став лікарем або айтівцем, а тато рекомендує йти у юристи. Підліток просто плутається, втрачаючи свій справжній потенціал та самого себе. А що далі? Далі він стає рибою, що полізла на дерево.
Закінчивши навчання людина розуміє що вона нещаслива у тій роботі, на якій працює, кожного дня вона буде йти на роботу із жахливим настроєм і ділиться ним з іншими. Можливо зароблятиме гроші, проте ці гроші не здатні зробити її щасливою, адже кожен робочий день для неї як випробування. А далі — старість і пенсія, на яку ще з молодості копила, здається ось винагорода за тяжкі труди, але найкращі роки молодості вже пройшли, і тепер залишається лише шкодувати, що ще у школі прислухалася до дідуся, а не до себе. За даними 58% дорослих жалкують про те, що не обрали професію мрії. З нещасливих людей просто неможливо зробити щасливу державу. Визначення профорієнтації є справді важливим пунктом для будь-якої школи. Хоч зробити такий тест для кожної дитини справді складно, адже потрібно враховувати купу нюансів, проте це надзвичайно важливо для створення щасливої країни.
Ось автор підійшов до висновку. Сказати ще багато чого, запитань ще більше, але це все неможливо вкласти в слова, але можливо вкласти в дії. Дії, на які спроможний кожен з нас, малий, підліток, дорослий чи вчитель. Так, напевне текст звучав занадто амбіційно та утопічно, проте у статті описана ідеальна модель шкільної освіти, трохи нереальна на сьогодні. Але, чому не можна ставити такі високі цілі? Адже часто саме такі ідеї стають успішними. Та поки, треба починати з маленьких кроків, перших змін,#nbsp; кожним разом підійматися все вище і вище. Пліч-о-пліч, за одну мету, усі разом ми створимо майбутнє, у якому діти навчатимуть батьків бути дорослими.
Якщо ти хочеш приєднатися до команди підлітків яка змінить цю країну на краще або в тебе є шалені ідеї, пиши сюди та приєднуйся до команди!
Автор статті — Ян Стародубець