Ми – люди. У кожного з нас є свої функції, вміння, таланти та призначення. Ми ходимо в садочок, потім – у школу, далі – в університет, а після нього – на роботу. Чи не так?
На жаль, усе не так просто, як може здатися на перший погляд. Садочок та школа є нашими зобовʼязаннями, а університет – це перше місце в житті, де саме ми обираємо справу майбутнього. Що ж робити, коли до екзаменів залишається декілька місяців, а ти – досі не знаєш, куди йти, ким бути, чим займатися? Розберімося, як знайти своє призначення.
Усі підлітки, дорослішаючи, розвивають унікальний набір інтересів, занять та хобі. За моїми спостереженнями із життя, можна виділити три типи.
1. Визначені
Це рідкісний випадок, коли діти з ранніх років займаються улюбленою справою, не нав’язаною батьками, і продовжують її в дорослому віці. Таке часто трапляється серед спортсменів, артистів та інших професій, що потребують раннього початку.
2. Всевміючі, але не визначені
Це діти, у яких графік настільки щільний, що їм не вистачає часу на відпочинок. Після школи вони змушені відвідувати численні гуртки та секції. Причини такої завантаженості можуть бути різними: від гіперактивності, яку батьки намагаються компенсувати додатковими заняттями, до амбіцій батьків, які хочуть бачити свою дитину успішною у всіх сферах. У такому насиченому ритмі в дитини не залишається часу дослідити свої справжні інтереси та зрозуміти, ким вона хоче бути. Коли настає час обирати професію, такі діти можуть відчувати розгубленість та нерішучість через надмірний вибір і відсутність чіткого усвідомлення власних бажань. У найгіршому випадку, дитина піде шляхом, який їй нав’яжуть батьки, замість того, щоб обрати власний.
3. Невизначені
У цьому випадку є два підтипи.
Перший: діти, які мають різноманітні інтереси та захоплення, активно займаються хобі, подорожують та добре вчаться в школі. Вони, здавалося б, роблять усе можливе для того, щоб у майбутньому не відчувати труднощів із вибором професії. Проте, коли настає час визначатися з університетом, такі діти часто відчувають розгубленість та не знають, яку саме спеціальність їм обрати. Вони не мають чіткого уявлення про те, ким саме хочуть стати. Хоча їхнє дитинство було насиченим можливостями для всебічного розвитку.
Другий підтип – це діти, чиє життя обмежувалося школою та близьким оточенням. У результаті вони дорослішають без чіткого розуміння себе.
Ми щойно розглянули три основні типи розвитку підлітків. Як ви могли помітити, досягти першого типу вдається далеко не всім. Виникає питання: у чому ж причина? Чому підлітковий розвиток не завжди гарантує відповіді на питання про наше майбутнє?
Головна проблема полягає в тому, що суспільство неправильно сформулювало концепцію самовизначення в підлітковому віці. Коли шістнадцятирічних запитують про їхні плани на майбутнє, то відповідь «Не знаю» дивує. Це зумовлене тим, що суспільство вміє лише нав’язувати правила, але не здатне глибоко їх аналізувати, виявляти проблеми та шукати шляхи вирішення.
Ми не досліджуємо глибинне «Я», тому що нас цьому не навчили. Ми чули банальні поради про те, що можна знайти своє покликання, відвідуючи гуртки. Чи часто нам пояснювали, що секрет не в курсах, а в тому, яка наша внутрішня мотивація їх обирати? Чи замислювалися ви, які ваші внутрішні характеристики? Не які кольори, музику чи фільми ви любите, а які аспекти вашого «Я» обирають їх та чому? Після таких питань, ви починаєте краще розуміти себе. Ви усвідомлюєте, що всередині вас є не батьки, друзі, порадники чи коучі, а ви самі.
Щоб краще розкрити своє внутрішнє «я», виконайте невеличку практику.
Візьміть аркуш паперу, ручку та запишіть відповіді на 5 запитань. Потім перечитайте їх разом із вашими відповідями та напишіть есе. Опишіть не біографію, а характеристику вашої особистості, ґрунтуючись на записаних відповідях.
Список питань для самоаналізу
Які риси мого характеру я ціную в собі найбільше?
Над якими якостями мого характеру мені треба ще попрацювати?
Який я маю рівень інтелектуальних та професійних здібностей (освіта, навички, таланти)?
Які мої соціальні якості (ставлення до інших, комунікативні навички, моральні принципи)?
Яка моя роль у командній роботі (реалізатор, генератор ідей, координатор, лідер-наставник)?
Отже, ми окреслили шлях до кращого розуміння себе. Це нормально, що ви ще не визначилися з професією. Це нормально, що ви пробували багато різних занять і продовжуєте шукати. Це нормально, що ви закінчили університет, працювали на кількох роботах, але зрозуміли, що ваші інтереси змінилися. Ставтеся з розумінням до власної невизначеності та періодів розгубленості. Адже кожен етап життя – це можливість для зростання. Утім не заглядайте занадто далеко в майбутнє: відчувайте себе в моменті, тут і зараз. Не бійтеся, що з часом ваша справа може перестати вам подобатися. Навіть якщо таке станеться – це сигнал, що прийшов час нових спроб, досвідів та вмінь.
Авторка статті — Софія Коржикова