Суспільство здебільшого не сприймає міфологію як щось серйозне, важливе та варте уваги. Тільки невелика частина шкільної програми знайомить дітей із міфами окремих країн, а у повсякденні ми часто використовуємо слово «міф» як синонім до надуманого. Що ж таке насправді міф? Яка роль міфології у нашому житті і чому важливо вивчати міфи різних народів?
Міф — це не казка і не вигадана історія з елементами магії. Міф — це реакція певної етнічної групи на світ, сприйняття нею типу взаємодії людини зі світом. Сукупність міфів, міфологія разом із релігійними віруваннями є уявленням, сформованим соціумом, про світ і людину в ньому. Тож сліди міфів є у всіх аспектах нашого життя, хоч ми часто і не усвідомлюємо це.
Так повсякденні забобони мають міфологічний фундамент. Згадайте пораду не свистіти у хаті, бо не буде грошей — підґрунтям цього забобону є супроводження свистом негативних міфологічних персонажів. Ще приклад: символи на кшталт хреста, які ми бачимо всюди кожного дня, мають для нас значення саме завдяки міфам, як зазначає Наталія Кривда у лекції «Вступ до міфології». Міфи також наявні у політиці. Прикладом може стати творення міфу про кандидата, де він стає рятівником та обіцяє, розв’язавши низку проблем, вивести країну з кризи. Отже людина постає «героєм» перед суспільством, що і є міфологізацією.
«Ключова функція міфу — впорядкування реальності. У давнину, коли не існувало науки в сучасному розумінні, міф також був засобом пізнання, а саме пізнання за аналогією, коли невідоме пояснювалося через відоме. Подібним шляхом згодом пішла наука. Міф зв’язує різні культурні форми, уможливлює між ними діалог, оскільки задає базові моделі мислення, які в різний спосіб проявляються у різних сферах культури й суспільних відносин. Таким чином він досі тримає цілісність нашого світу. Хоча, звісно, лишаються спроби політичної, ідеологічної інструменталізації міфів», – каже Володимир Шелухін, соціолог, кандидат соціологічних наук, викладач кафедри соціальних структур і соціальних відносин факультету соціології Київського національного університету імені Т. Шевченка.
Так само, як мистецтво, фольклор, музика та література, міфи передають цінності народу та його погляди на життя.
«Міф ніби вшитий у прояви нашої поведінки», — зауважує Наталія Кривда, докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури Київського Національного університету імені Т. Шевченка, у лекції «Вступ до міфології».
Саме тому вивчення міфів є важливим для розуміння культури своєї нації, що в умовах сьогодення набуває особливої важливості.
«Коли помирає вояк на війні, чого зазвичай прагнуть його близькі? Вшанувати його справу, аби він жив пам’яттю. А це в основі своїй дія, що базується на міфі про Воскресіння, який дає натхнення тисячам людей сьогодні в Україні, дарує розраду у тяжкий час і надію серед безнадії», — пояснює Володимир Шелухін.
Міфи різних народів частково подібні, адже вони історично пов’язані. Крім того міфи мають спільні цілі: пояснити невідоме та створити моральні норми суспільства. Задля цього у міфах присутні божества, що керують іншими. Так у грецькій міфології це Зевс, у римській - Юпітер, єгипетській — Амон-Ра. У багатьох міфах світу можна знайти і схожі історії. Прикладом може стати смерть та переродження Бога, що зʼявляються у міфологіях Близького Сходу. Так само й міф про всесвітній потоп, який побутує в індуїстській, грецькій, норвезькій міфології та міфах ацтеків. Утім, є і відмінності, за якими одну етнічну групу чи народ можна відрізнити від іншого. У німецькій міфології, наприклад, важливу роль відіграють війни, а отже народ славиться своїми полководцями. У грецьких же міфах ідеться переважно про поетів і художників.
Тож чи потрібно вивчати міфи?
«Насправді ніщо так, як міф, не показує нашої єдності зі світом. Дослідники давно звернули увагу, що міфи з різних культурних ареалів нерідко мають багато спільного, вони схоже організовані, водночас ключові відмінності між культурами пов’язані з відмінностями базових міфів, які пропонують альтернативні пояснення світу. Тож, пізнаючи відображені в міфах речі, на перший погляд, віддалені, ми несподівано дізнаємося більше про самих себе. Наука, технології не зруйнували міф, вони зробили його більш прихованим, а відтак і більш сильним. Саме тому його треба вивчати і розуміти», — каже Володимир Шелухін.
Олександра Джус