Ми часто чуємо, що Україна — це житниця Європи, що ми постачаємо наше зерно на весь світ, а завдяки чорнозему наші землі – найродючіші. Часто чуємо, що Україна дуже багата ресурсами країна: нафта, газ, вугілля, золото, титан, алюміній, залізні руди, бурштин та уран. Однак, за даними аналітичного відділу впливового британського журналу «The Economist Intelligence Unit» (укр. Економіст, аналітичний відділ) з 2020 по 2050 року сумарно ВВП (сума всіх товарів та послуг вироблених в країні за рік України на кожного мешканця) зросте лише на 1,8%, а населення зменшиться до 35 мільйонів. Але чому ми такі бідні та маємо повільне зростання?
Хтось одразу скаже, що причина в корупції. Але це не зовсім правда, у багатих країнах, наприклад, в США, Швейцарії, Данії, Норвегії, Швеції, Італії, Південній Кореї та Сінгапурі теж є корупція. Виходячи з цього корупція в Україні — це наслідок бідності, а не причина. Звідки в Україні бідність та в чому полягає різниця між бідними країнами та багатими? Багаті країни продають товари в інші країни з доданою вартістю та експертними послугами, купують дешеву сировину; а бідні продають дешеву сировину та робочу силу, купують дорогу техніку, оброблену сировину тощо.
Україні, щоб стати на шлях процвітання, треба змінити свою економічну спеціальність. Такі новітні тенденції як стартапи, креативні індустрії та індустріальні парки виглядають як гарна перспектива для української економіки.
Що ці терміни взагалі означають?
Стартап — це молоде підприємство, яке зазвичай має якусь новаторську ідею, яка пропонує розв'язання наявних проблем у суспільстві та бізнесі і здатне коштом великого попиту принести великі прибутки, тим самим провокувати зростання економіки. Найвідоміші українські стартапи за кордоном: Esper Bionics — біонічні протези, Ajax — системи безпеки та охорони, Сardiomo - пластир для моніторингу аритмії, Depositphotos — банк стокових світлин.
Креативна індустрія — це креативний, культурний вид зайнятості, який здатний принести великі прибутки. Наприклад, кіноіндустрія – коли фільми, або їх фрагменти знімаються в Україні. Частини популярного серіалу від HBO «Чорнобиль» знімали в Києві, «Будинок літаючих кинджалів» у Карпатах, «Поліцейська історія — 4» з Джекі Чаном у Криму. До креативних індустрій також відноситься піар-послуги та робота агенств, адже послуги українських агенцій дешевші та так само якісні, як західні аналоги. Як приклад можна навести проєкти команди GresTodorchuk, які реалізували «Чорнобиль. Подорож» у Національному експоцентрі України та наймасштабніший виставковий проєкт в Україні – «Ukraine WOW» (Україна Вау), який відвідали приблизно 330 тисяч людей. Крім цього, в цю категорію можна віднести витвори мистецтва, музику та музейництво, моду, книгописання та друк.
Індустріальний парк (також промисловий парк) — площа, виділена для промисловості при плануванні міста для промисловості з забезпеченням інфраструктури – доріг, каналізації, електромереж, з метою полегшення створення підприємств. У 2020 році в Україні налічувалось 42 промислових парки, а станом на січень 2022 року, прем'єр-міністр Денис Шмигаль підписав указ про створення 25 індустріальних парків до 2024 року, що може принести приблизно 2,5 мільярди доларів інвестицій. В індустріальних парках відбувається виробництво з доданою вартістю. Це означає, що українські підприємці замість того щоб просто продавати, наприклад, деревину за кордон, відправлять її на завод в промисловому парку, де з неї зроблять меблі або дошки, які будуть коштувати значно більше.
Інший приклад, це не продавати за кордон дешевий металолом, а перетоплювати його і робити вагони та цистерни. Цю просту та не хитру мудрість ще у 1845 написав Тарас Шевченко у творі «І мертвим і живим і ненародженим» в якому ліричний герой просить «полюбити щирим серцем» рідну країну та не шанувати все іноземне (вироби — одяг, автівки, прилади), а цінувати своє; та лише можна додати розвивати власні вироби.
Чому це важливо?
Стартапи, креативні індустрії, та індустріальні парки — це можливість для України зробити крок від сировинної економіки до виробничої економіки та більш експертних послуг. Від експорту — продажу на міжнародних ринках — сировини, карпатських лісів, зерна, залізної руди до меблів, макарон, хліба, автомобілів та літаків. Роль експорту в цьому край важлива, адже, щоб держава мала прибутки, а не борги, експорт має бути більшим за імпорт — купівлю іноземних товарів. Це одна з характеристик усіх заможних країн. Крім цього, на ранніх стадіях у більшої верстви населення може не вистачати грошей, наприклад на високоякісний електроавтомобіль вироблений в Україні, але у мешканців багатших країн — так. Ба більше, працівники виробництва цих автомобілів будуть отримувати вищу зарплату.
Стартапи створюють впізнаваність та гарний відгук для України у світі. Наприклад, троє українців, заснували «Grammarly» (Граммарлі) — сервіс який коригує тексти написані англійською мовою на стиль та граматику прямо в браузері — має офіси у США та Канаді та Києві, а вартість компанії перевищує один мільярд доларів. Тим самим ці стартапери б’ють стереотип, що українські мільярдери, це ті, хто вкрали у 90–х.
Своєю чергою з точки на креативних індустрій, українські дизайнери можуть досягти більших прибутків, якщо будуть продавати свій одяг, як в Україні, так і конкурувати міжнародно, тим самим створювати імідж української моди та забезпечувати високий заробіток працівникам у цій сфері.
Коли молодь займається підприємницькою діяльністю в цих сферах це велика перевага з точки зору фінансової освіти. Молодь займається, тим, що ще 50 років тому у радянські часи було заборонено і чому ми заново навчаємось. В першу чергу, це брати відповідальність за власне життя, вміти зберігати та примножувати свої статки. Це робить більш свідомих громадян, які вміють аналізувати, мислити орієнтовано на результат та досягати поставлених цілей. Ці люди будуть спроможні приймати зважені рішення на виборах, розуміючи наслідки їх голосу та будь гідними членами суспільства.
Як нам до цього рухатись та які є перешкоди?
Спершу, уряд має зменшити оподаткування для вище названих сфер, або повністю їх скасувати. Також є опція обкладати митом ввезення аналогічних товарів та послуг в Україну щоби захистити та підтримати розвиток молодих підприємств та зробити їх конкурентоспроможними. З отриманих мит можна надавати їм субсидії — фінансову підтримку від держави. Тут варто зазначити, що в певний момент, коли промисловість конкурує та довгостроково здатна рішуче відповідати змінним вимогам покупців на ринку, то цей захист треба скасовувати, поки це не призвело до уповільнення зростання, та віддання переваги внутрішньому ринку та зменшенню експорту. Гарним прикладом є мораторій на вивезення лісу кругляку, який діє в Україні з 2015 року на 10 років. Завдяки йому з України вивезли менше дешевого лісу та більше меблів, які коштують в рази більше.
Проте, це викликало велике обурення в Європейського Союзу, який зацікавлений у дешевій українській сировині для промисловців країн членів, незважаючи, що це є руйнівним для української екології. Це стосується не тільки лісу, але й наших надер, землі та корисних копалин. За таким самим принципом Україна стала найбільшим експортером соняшникової олії, коли заборонила вивезення насіння соняшника.
Отже, наші заняття, економічні активності, визначають багатство нашої країни, чим ми торгуємо на світовій арені — сировиною, чи продуктами з доданою вартістю? Нашим кредо для міжнародної торгівлі має стати, як й у всіх успішних та заможних країн «купувати сировину, продавати фабричні товари». Стартапи, креативні індустрії та індустріальні кроки можуть нам з цим допомогти.
Чи здійсненний це для України крок? Так, хоча на шляху багато перешкод. Справедливість судової системи відіграє велику роль для залучення іноземних інвестицій та спроможність новим підприємцям захиститись від притискань та погроз олігархічного бізнесу, особливо в енергетичному секторі. Така сумна ситуація сталася з канадською компанією TIU. Вона вийшла з ринку України та забрала сонячні панелі через неспроможну систему правосуддя захистити її інтереси. Наступний важливий крок до розвитку нових та інновативних індустрій це реформа митної системи, задля полегшення ведення бізнесу, що б не доводилось стикатись з вимоги деяких митників сплати їм грошей, затримкою та конфіскацією товарів. Безумовно, корупція теж потребує уваги та розв’язання, але навіть коли її не стане, ми все одно будемо сировинним експортером та матимемо вищезазначені тенденції української економіки.
Тому, до цих питань треба підходити принципово, так це потребує великих зусиль та кропіткої праці, але що для нас важливіше? — Добробут для наступних поколінь українців та розквіт нашої держави, чи безтурботне життя, зі станом речей як зараз, подальший розпродаж української сировини та відтік талановитих людей за кордон у пошуках кращого життя?
Чим більше людей, а особливо урядовців та парламентарів, розуміють цей простий, але важливий принцип — не продавати сировину, а продавати фабричні товари з доданою вартістю — тим краще і тим більше у нас шансів на економічний успіх, зміну економічної спеціалізації України, щасливе й гідне життя, стабільність та відсутність потреби їхати на заробітки за кордон.
Автор статті — Пилип Удовенко