Чи боялися ви коли-небудь розірвати нещасливі стосунки? Чи викликала у вас страх думка про зміну ненависної роботи? Чи було вам складно погодитися на ремонт у квартирі? Можливо, нові знайомства викликали тривогу?
Людина здебільшого сприймає вагомі зміни тяжко та тривожно. Якщо ваша відповідь на якесь з питань вище була «так», то не хвилюйтеся, це нормально. Часом буває, що ми стаємо заручниками страхів. Одним з таких є страх змін. Яскраво виражений або постійний страх змін негативно впливає на образ мислення та й на наше життя.
Боязнь нового позбавляє людину крутих можливостей та змушує миритися з тим, що вже їй не подобається. Проте не варто засмучуватися, адже страх непередбаченого закладений в людині фізіологічно як інстинкт самозбереження. Люди кам’яного віку щоденно стикалися з потенційними загрозами, були змушені постійно боротися за життя у диких природних умовах. Для того, аби виживати, людині було необхідно обходити стороною будь-що невідоме і нове, бо невідоме з великою ймовірністю могло бути небезпечним.
Еволюційно сформувався інстинкт самозбереження, і людина почала прагнути стабільності та комфорту. Намагалася уникати зайвих ризиків. У нашому мозку навіть існує так звана «зона страху» — мигдалеподібне тіло. Функції мигдалеподібного тіла, невеликого округлого скупчення сірої речовини всередині кожної півкулі мозку, пов’язані з настроєм людини. Ряд нервових волокон має зв’язок із гіпоталамусом, який виділяє гормони. Також мигдалеподібне тіло відповідає за емоційні реакції та забезпечення оборонної та рефлекторної поведінки. Білок статмін передає імпульси до мигдалеподібного тіла — і ми відчуваємо страх. Якщо вночі у парку вам здається, ніби за вами стежить незнайомець, і ваше серце починає шалено калатати, це відбувається саме завдяки мигдалеподібному тілу. У разі пошкодження мигдалеподібних тіл у людини зникає відчуття страху.
Відтак, ми з’ясували, що боятися змін — це природно. Та що ж робити, коли страх перед змінами опанував вами, і навіть думка щось змінити викликає відразливі почуття? Щоб відповісти на це питання, я поділюся своєю історією.
Декілька років тому я перестала займатися бальними танцями, які були дуже вагомими в моєму життю. Після цього у мене довгий період не було ніякого хобі, тому моє життя перетворилося в рутину й посиденьки вдома. Були спроби почати займатися танцями знову або ж відвідувати спортивну секцію. Але все завершувалося нічим через те, що я відчувала дискомфорт від змін і вигадувала самовиправдання, щоб і далі нічого не робити. Думала «мені не вистачить часу на навчання» (хоча до цього вистачало), «а хто мене буде возити?» (я мешкаю за містом, проте раніше і це не було проблемою), «навіщо мені це, якщо я вже звикла сидіти вдома?» (звичайно, було дуже потрібно і я це відчувала, та не хотіла цього визнавати, бо довелось би щось змінювати). Тобто, мене охопив страх змінити своє життя.
Інертність стала проблемою та докучала щодня, я нудьгувала та відчувала незадоволення собою. Усвідомивши цей страх, прийнявши його, я змогла поговорити про дану ситуацію з батьками та друзями й заручитися їхньою підтримкою. Бажання вирватись з рутини зростало, а з розумінням власних страхів та підтримкою близьких, я таки почала шукати для себе нове хобі. Першим кроком став запис на курси для підлітків, де я відвідувала щотижневі заняття. Потім разом зі своєю подругою Катею я пішла на сучасні танці. Так, маленькими кроками я і зовсім забула про те, що колись боялась впроваджувати якісь зміни у своє життя. У моєму випадку мені допомогли усвідомлення страху, підтримка та особисте бажання щось змінити. Я вважаю, що це найважливіші фактори для того, аби нейтралізувати страх змін.
Страх змін — це нормальна реакція нашого організму доти, доки він не переростає в фобію, що заважає нам жити та рухатися вперед. Як базової для людини емоції, нам не вдасться позбутися страху, але ми можемо бути хоробрими й зменшувати негативну дію страху на нас. Головне — не сприймати його як якусь нездоланну перешкоду. Тоді ви зможете спокійно говорити про свої почуття, шукати допомоги або, навіть самостійно рефлексуючи, мінімізувати страх.
На завершення хочеться нагадати, що життя непередбачуване, різноманітне та повне нових викликів. Тому важливо навчитися приймати невідоме і робити перші кроки на шляху до змін попри відчуття страху.
Авторка статті — Євгенія Горбунова