«Ми просто придумували вірші, мелодію до пісень і співали ці пісні. Як ті птахи, які співають не для слави, а для душі, а вийшло — для народу, для людей. І ці пісні стали величезною хвилею національного відродження.»
Назарій Яремчук
Період кінця 1960-х — середини 1970-х рр. в історії СРСР має назву «застій». Його пов'язують з ім'ям Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис. Домінуюча концепція «розвиненого соціалізму» передбачала відмову від реформування суспільного життя, придушення проявів інакодумства. Усі ці явища були і в Україні, оскільки вона перебувала у складі СРСР.
Розвиток культури і мистецтва в добу «застою» був досить динамічним, однак повністю контрольованим відповідними партійно-державними структурами. Українські митці змушені були творити за вказівками компартійних ідеологів. Були й ті, хто не погоджувався з русифікаторською політикою і обстоював власну національну і культурну ідентичність. Потягу до свободи сприяло і проникнення за «залізну завісу» прогресивних на той час світових течій в культурі і мистецтві. Глобальною хвилею, яка у той час прокотилася світом, був рух хіппі і фанк як один з проявів свободи в музичній культурі кінця 60-х і 70-х років.
Фанк — стиль афроамериканської танцювальної музики. Назва стилю походить від жаргонного слова «funk», що означає приблизно те ж, що і українське «танцювати до сьомого поту». «Get funk!» — з таким закликом зверталися джазові виконавці до аудиторії, і згодом це слово перетворилося в назву нового музичного жанру. Основні риси фанку визначаються його танцювальною спрямованістю. Фанку притаманні розкутість, легкість, чуттєвість.
Як же фанк виник в Україні? Наприкінці 1960-х за вказівкою політбюро в УРСР почали масово з'являтися ВІА, що мали замінити молоді західні рок-гурти. На той час велика кількість українських музикантів з увагою стежили за західною музикою. Вони додали до трендового фанку український мелос і автентичну ритміку, адже, скажімо, музика Карпат і Прикарпаття, регіону, який став колискою українського фанку, є синкопованою і має багато ритмічного повітря, тож фанк гармонійно ліг у її основу. Склалося так, що замість лояльних до партії музикантів влада отримала сучасну й самобутню музичну сцену. Українські гурти 1970-х збирали стадіони й багатотисячні зали.
Термін «вусатий фанк», про який ми сьогодні ведемо мову, виник не так давно. Автором є музичний журналіст, продюсер, редактор, режисер-документаліст Віталій Бардецький, який разом з режисером Олександром Ковшем зібрав архівні матеріали й дослідив цей музичний феномен в однойменному документальному фільмі 2021 року. «Вусатий», адже більшість виконавців мали зачіску каре та вуса, які були даниною тогочасній моді.
Розквіт українського фанку пов’язаний з ім’ям Володимира Івасюка та виникненням цілої низки вокально-інструментальних ансамблів («ВІА»): «Смерічка», «Кобза», «Березень», «Ватра», «Гуцулочки», «Дзвони», «Водограй», «Мрія», «Світязь», «Жива Вода», «Беркут», «Візерунки Шляхів», «Музики» «Арніка» і багато інших.
Фанк в Україні мав величезний потенціал, але попри це, у 1980-1990-х рр., із розвитком інших музичних жанрів, на фоні «перебудови» та розпаду СРСР, він практично зник зі сцени.
На щастя, у сьогоденні українці почали відроджувати український фанк. Один з яскравих прикладів – діджей та саундпродюсер С.J. Plus (Євген Розінський) з Одеси, який дає нове життя композиціям ансамблів «Візерунки Шляхів», «Кобза», «Водограй», «Смерiчка», «Арнiка», «Ватра» та інших. Але й в оригіналі пісні цього жанру звучать чудово й подобаються сучасним слухачам.
Унікальність фанку в тому, що навіть у часи тоталітаризму українці творили самобутню музику, не просочену радянською ідеологією.
Раджу всім слухати український фанк і певна, що кожен знайде щось на свій смак та близьке до душі. Ця музика вічно актуальна, тому слухайте і насолоджуйтесь!
(за матеріалами української преси)
Авторка статті — Віолетта Кравченко