Інформація завжди допомагає оцінити те, що відбувається. Графіки, діаграми, мапи та інші візуальні форми дають змогу успішно витлумачити складні теми й доповнити сухий текст. Галузь журналістики, в якій обробляють великі інформаційні масиви й використовують отримані дані для створення матеріалу, називають журналістикою даних (англ. Data journalism). Завдяки структуризації і детальному аналізу інформації дата-журналісти створюють візуальну історію, пропонуючи читачам альтернативний простір для власного дослідження та висновку. Розберімося, як медіа використовують цей креативний метод в аналітиці.
Що треба знати про великі дані
Дані ми асоціюємо переважно з табличними значеннями або з будь-якою системою цифр. У сучасному світі майже все пов’язано з ними: факти, теорії, питання й варіанти відповідей. Чимало подій можна пояснити виключно за допомогою великих даних (або Big Data) — масштабного (не завжди структурованого) набору альтернативних прогнозів, алгоритмів, звітів, а також інструментів, підходів до обробки та зберігання інформації.
Наприклад, оцінити методи протистояння російській пропаганді в конкретному медіа людина може самостійно (переглянути проєкти та матеріали на цю тему, зрозуміти їхню користь або шкоду, запитати думки знайомих тощо). Якщо ж потрібно проаналізувати це питання в контексті усіх медіа країни чи світу, фахівці використовують новітні інструменти Big Data: проводять глибинний аналіз аудиторії, залучають респондентів, тривалий час шукають необхідні факти, обробляють велику кількість статистичних даних.
Системи роботи з великими даними розробляють для упорядкування нескінченного потоку розрізненої інформації, а результат візуалізують. Це дозволяє скерувати потоки даних у необхідний спосіб і втілити у зручній для сприйняття інфографіці.
В основі будь-якого опублікованого тексту лежить аналіз (матеріал, який читаєте зараз, теж пройшов цей важливий етап). Лише після нього графічні редактори можуть подати вміст, який відповідатиме мисленню споживача.
Журналістика даних: про майбутнє і для майбутнього
Щороку журналістська робота з даними набирає дедалі більших обертів. Чому це відбувається? Бо зростає кількість інформації, а разом із нею — потреба перетворювати її у знання, аби краще розуміти сучасний світ. Як зазначав американський бізнесмен, один із керівників компанії Google Ерік Шмідт, наразі людство генерує стільки ж інформації протягом кількох днів, скільки її було накопичено за весь час від винаходу писемності й до 2007 року. Тому інфографіка сьогодні дає змогу не потонути в інформаційному надлишку.
Найбільші досягнення людей почалися з винайдення і застосування наукових методів — способів дослідження феноменів, а також систематизації, коригування нових і отриманих раніше знань. Наприклад, для вивчення будь-якої складної системи можна обрати певну її частину й визначити, що саме треба виміряти, яку модель створити і як перевірити її ефективність. Окрім того, надалі слід постійно вдосконалювати алгоритм і шукати можливі недоліки в роботі — лише так дослідження може бути успішним.
Попри те що в медійний дискурс поняття журналістики даних увійшло лише в останні десять-п’ятнадцять років, спроби обробити й узагальнити великі масиви інформації сягають значно давнішого періоду. Наприклад, 1854 року англійський лікар і батько сучасної епідеміології Джон Сноу створив одну з найперших таких візуалізацій — мапу спалаху холери в Лондоні. Досліджуючи мапу і зв’язавши розташування будинків із кількістю захворювань, вчений з'ясував, що найвищі шанси заразитися були в тих людей, хто жив біля водойм. Так він запропонував новий погляд на проблему та започаткував важливі дискусії про зміни у системі водопостачання й каналізації міста. Джон Сноу одним із перших продемонстрував засади журналістики даних: був уважним до глибини питання, генерував власні версії всупереч офіційним, оминав сухі факти на користь історії, наочно викладав її суспільству.
«Холерна» мапа Лондона (Джон Сноу). © texty.org.ua
Сучасна дата-журналістика відповідає поняттю «комп’ютеризована журналістика» — йдеться про систематизоване використання комп’ютерів (зокрема супутників) задля збору та аналізу даних. Завдяки цьому журналістам вдається спростовувати помилкові тенденції та викривати факти незаконної діяльності влади. Наприклад, українське видання Texty спільно з агротехнологічною компанією OneSoil висвітлило, як за два роки повномасштабного вторгнення РФ змогла зібрати з окупованих територій нашої держави понад 10 млн тонн пшениці. Це приблизно дорівнює річним показникам цілої країни, наприклад, Румунії.
Інфографіка орієнтовної площі засіяних полів та середня врожайність. © texty.org.ua
Інфографіка — потужна історія
Візуалізації як способу транслювання інформації належить одна з чільних ролей у сучасних медіа. Зображення може нести потужну історію, якщо демонструє ключове питання й дає змогу поєднати слово і візуал дослідження.
Наприклад, те саме інтернет-медіа Texty проаналізувало майже 60 млн твітів, щоб зрозуміти, «Як Кремль програв війну за Твіттер» (нинішній Х). Також дослідило, хто з наших музикантів зумів прорватись у вітчизняні youtube-чарти крізь товсту стіну росмузону, та де в світі слухали українську музику. Чи, наприклад, графічно показало роки написання — і першої публікації усіх поезій Тараса Шевченка.
Венесуельський вебсайт із журналістських досліджень Armando.info та найбільша іспанська газета El País створили проєкт Corredor Furtivo — розслідування з використанням супутникових зображень, штучного інтелекту, бази даних і репортажів у вигляді найповнішої мапи злочинності у венесуельських джунглях. Найстаріша англомовна газета Гонконгу «South China Morning Post», використовуючи стратегію великих цифр, спробувала уявити удар атомної бомби по різних містах світу. А видання New York Times змоделювало життя на мінімальну зарплату: як люди стикаються з цією проблемою щодня та від чого вимушені відмовлятися, аби вижити. До того ж, запропонувало читачам намалювати власний графік сімейного доходу, котрий прогнозує шанси дітей на навчання у коледжі, а потім порівняти його з реальним станом справ (на основі дослідження групи економістів).
Наративна візуалізація відіграє дедалі важливішу роль у медіаматеріалах. Ми щодня спостерігаємо перехід від звичайного оповідання, що складається зі слів і зображень, до візуальної історії з великою кількістю інтерактивних елементів. Більшість сучасних медіа усвідомлюють ці тенденції й активно інвестують у графічні команди. Це означає, що сучасній журналістиці, безперечно, є куди розвиватися.
Авторка статті — Валерія Мусхаріна