Щодня ми стикаємось з різноманітними страхами, що переслідують будь-яке наше рішення чи дію. Для мене, як для сучасного підлітка, тема зайвих побоювань є мегаактуальною і дуже близькою, саме тому я вирішила про неї написати.
Агентська історія про страх
У 2020 році я стала випускницею Школи громадської й волонтерської участі та патріотичного виховання «Агенти змін». Тут підлітки з усієї України впродовж 4–ох етапів мають можливість розробити та реалізувати свій власний проєкт в абсолютно будь-якій сфері: екологія, бізнес, неформальна освіта, журналістика і т.д.. За 10 місяців навчання страх буквально стає обов‘язковим етапом на шляху до самопізнання та успіху.#nbsp;
На першому етапі «Агентів змін» ми мріяли та розповідали про свої мрії, і вже з самого початку я відчувала страх того, що мої мрії «не такі», того, що мене не зрозуміють, мабуть, я просто боялась довірити щось «своє» ще чужим для мене людям.#nbsp;
Другий етап — супербагато лекцій, командні роботи, знайомство з іншими учасниками та нарешті розробка концепцій власних проєктів, створення презентацій та підготовка до онлайн-виступу перед тренерами. І знову це не надто приємне відчуття страху, щоправда, цього разу я відчувала його сильніше. «Можливо, моя ідея не годиться? Хіба я зможу створити хорошу презентацію? Мабуть, я гірша за нього, та й за неї теж! Чи здатна я на гідний виступ перед десятками людей, яких бачу в квадратиках на екрані мого ноутбуку?» — думки, що роїлись у моїй свідомості декілька тижнів. Страх осуду? Так, саме він.
Літо — пора реалізації проєкту (я хотіла створити онлайн-магазин, де продавала б футболки з власноруч зробленою мінімалістичною вишивкою). Я стикнулась з карантином, через який підприємці не давали потрібне мені фінансування. Залишається 2 тижні до подачі звітів, у мене паніка і ось новий страх. «Який цього разу?» — спитаєте ви, а я вам відповім: «Страх розчарувати саму себе». Мене лякало передчуття того, що я опущу руки на фінішній прямій, бо хіба я не можу знайти вихід навіть з такої ситуації? І ось, страх перетворюється на своєрідну «аварійну кнопку», яку я натискаю і всі нав’язливі думки, що до цього моменту мене сковували, зникають й, заручившись підтримкою рідних та друзів, я буквально за 2 дні розв'язую свою проблему і успішно реалізовую проєкт, не порушуючи дедлайнів.
Довгі очікування і на мою електронку «прилітає» лист з повідомленням про те, що мене відібрано до участі в 3 етапі Школи. Я змогла. Змогла перебороти в собі всі сумніви, що, як павутина снували мою свідомість і породжували зайві страхи. Саме тоді я відчула, що піднялась на сходинку вище у шляху до реалізації себе та усвідомила, що інколи страхи стають рушійною силою під час реалізації наших цілей.
Власне, зі мною погодилась поспілкуватись 15-річна Діана Дядюх з міста Києва, що стала випускницею Школи «Агенти змін» у 2021 році. Діана реалізувала проєкт «SHUMMERS» — підліткову екоініціативу з благоустрою навколишніх територій (парків, скверів, вулиць) та закладів.
Чи боялась ти чогось при реалізації свого агентського проєкту, якщо так, то чого саме?
Для мене агентський період видався емоційно складним, тож хвилювалася я частенько, але якщо чесно, то вже й не пам'ятаю через що конкретно. Можу сказати тільки, що найглобальнішим було не завершити справу до кінця та не пройти на 3 етап.
Що ж є причиною формування страхів?
Стереотипи, власні упередження, «а що скажуть інші?», надмірний авторитет старших за віком, низька самооцінка – речі, які буквально «садять» нас у клітку під назвою «Зайві страхи». Якщо ж говорити суто про підлітків, то зазвичай підставою виникнення страхів є все, що пов’язано з думкою оточення, оскільки наша психіка у цьому віці ще не до кінця сформована і легко піддається маніпуляціям з боку інших людей. Такі ситуації знайомі й мені особисто.
Я дуже люблю викладати на папері свої думки на різноманітні теми і було б цікаво спробувати вести окремий блог, видати у майбутньому власну книгу чи навіть створити своє онлайн-медіа, проте, щоразу, коли я над цим замислююсь, мене переслідує страх осуду або цькувань від тих, хто не поділяє мій світогляд та мої зацікавлення, і я знову відкладаю ці ідеї на потім.
Страх — це нормально? Чи потрібен він нам? З ним потрібно боротись?
Я вважаю, що боятись чогось — цілком природно і в цьому немає нічого поганого. Саме страхи часто стають поштовхом до дій, запалюють вогники натхнення в наших серцях. До прикладу, ми можемо боятись почати власну справу, але разом з цим даний страх породжує у нашій голові думки: «А що якщо у мене все вийде?», «А що буде, якщо я все-таки ризикну?», «Але ж я жалітиму, якщо ніколи не спробую» і тоді азарт бере вгору і ми таки робимо крок назустріч мрії. То чи варто переборювати свої страхи? На мою думку, варто аналізувати першоджерело їхнього виникнення і тоді старатись переборювати#nbsp; саме цей фактор, але ні в якому разі не потрібно боротися з самим собою, адже багато страхів є важливою складовою нашого життя та мотивацією для змін.
Такою була моя думка, а ось що каже Діана з цього приводу:
Я вважаю, що страх – це дуже важлива річ! Бо якщо ти нічого не боїшся, для тебе зникає сенс, зникає існування таких відчуттів, як драйв та рішучість. Смілива людина є такою через те, що не підкоряється страху. Тож з ним обов'язково потрібно боротися!
Можу навіть надати приклад зі свого життя.. з Нового року я вирішила не ставити конкретних цілей, а робити те, що страшно. Тому що ми самостійно придумуємо виправдання чому нам не варто щось робити, прикриваючи це страхом, але після спроб ми розуміємо, що зробити цю річ не страшно, а навіть прикольно! І от всього лише за 17 днів життя з цим правилом, я навчилася (з нуля) кататися на ковзанах, побувала на крутих зйомках та вперше у житті читала з суфлера, відмовилася від інстаграму і кайфую від цього (хоча я з дитинства завзятий блогер), була на американських гірках, переходжу на навчання у дистанційну школу, побувала на кількох крутих зустрічах, де більшість людей були для мене незнайомими, і це те, що відбулося у моєму житті через це правило.
Страхи з'являються у нашій підсвідомості із власних думок, на їх формування впливають ситуації із життя, реакції оточуючих, наш характер та цінності
Страх — річ не найприємніша, яку можна відчути, проте це річ, яка при правильній роботі з нею може розвернути, здавалося б, найбезвихіднішу ситуацію у наш бік та кардинально змінити хід подій у нашому житті. Боятись чогось – це нормально, це навіть добре, адже хіба круто жити в ідеальному світі, де все йде чітко за планом, де ти наперед знаєш сотню своїх дій і розумієш, що абсолютно ніщо не в змозі тобі перешкодити і налякати тебе? Тому, не бійтесь боятись і пам’ятайте, що брутальний мужчина, якого ви бачили сьогодні на вулиці також боїться темряви і теж бігає вночі крос до ліжка, коли вимикає світло у кімнаті.
Авторка статті — Іра Кухарук