Зміни завжди були, є і будуть невіднятною частиною суспільства. Оскільки у суспільстві немає єдиної відповідальної за зміни людину, дуже важливими для здійснення змін є комунікація, довіра та спільна робота. Щоб налагодити процес змінотворення, маємо сфокусуватися на взаємодії та поширенні ідей між людьми.
Суспільство та окрема людина є взаємозалежними, тож зміни індивідуальних поглядів стимулюють процес суспільних перетворень. І навпаки: суспільні зміни можуть сприяти внутрішнім. Причому, мотивація позитивних соціальних та внутрішніх змін зазвичай збігається — причиною можуть стати нові знання та досвід, що накладаються на культурний контекст, суспільні або особисті цінності, невдоволення ситуацією, коли суспільство або особистість щось не задовольняє.
Уявімо, що ви щойно дізналися про невідворотні зміни клімату та наслідки цього явища — і вас серйозно захопила ця тема. Ви з головою заглиблюєтеся у вивчення даних, досліджуєте різні джерела інформації, дивитеся виступи поодиноких науковців та інших активістів. І розумієте: однією з причин виникнення проблеми є надмірне використання викопного палива. З усіх можливих способів допомогти найпростішим стає відмова або часткова відмова від поїздок автомобілем. Ви вирішуєте пересуватися велосипедом (або купити електромобіль). Далі ви розповідаєте своїм друзям, вони теж починають перейматися цією проблемою та розповідають про це своїм знайомим. Ті розповідають своїм — і ланцюжок продовжується все далі й далі. Через деякий час виникає чимала група людей, занепокоєних зміною клімату та готових діяти для призупинення цього процесу. Вони ставлять собі за мету розповісти про проблему всьому місту, а з часом — і країні. Вирішують співпрацювати зі ЗМІ, заводять блоги у соціальних мережах.
Процес запущено: маємо соціальний рух, утворений людьми, які незадоволені надмірним використанням викопного палива та мають бажання розв'язати цю проблему — мають спільну мету.
Ця історія ілюструє те, як зміна особистісного світогляду (тобто внутрішня зміна) поширюється у суспільстві та призводить до соціальних змін. Чиїсь уявлення про світ, цінності або невдоволення породжують бажання змінювати, що, своєю чергою, стає поштовхом до дій. Тобто, внутрішні зміни = зміни у суспільстві.
Та може виникнути й інша ситуація. Суспільство занепокоєне використанням продукції з натурального хутра. Люди невдоволенні бездумним вбивством тварин заради хутра, яке можна замінити на якісні штучні матеріали. Небайдужа група людей активно поширює свою ідею у суспільстві, у країні починають діяти відповідні закони, що обмежують використання хутра тварин. А ви — звичайний споживач, який не дуже усвідомлює суть проблеми. Проте дізнавшись про соціальний рух та нове законодавство, ви цікавитесь темою. Виявляється, що купуючи натуральне хутро, ви підтримуєте жорстоке вбивство беззахисних та невинних тварин. Поступово ви переосмислюєте власні переконання та відмовляєтесь від хутряних виробів.
Саме таким чином зміни у суспільстві впливають на особистість, тобто стають стимулом для внутрішніх змін. Переосмислення власних цінностей через соціальний рух мотивує людину змінювати себе. Такий процес є не менш важливим за попередній, адже зміна ставлення кожної людини до проблем у соціумі означатиме початок взаєморозуміння та суспільної співпраці. Тобто, суспільні зміни = зміни особистісні.
Внутрішні та суспільні зміни постійно стимулюють одна одну. Це нескінченний, неосяжний, різновекторний рух, що розвиває наше суспільство та нас самих. Проте, на жаль, багато хто керується думкою «я нічого не зміню» або «мій голос нічого не змінить». Мільйони людей, які можуть змінити будь-що у суспільстві, відмовляються від цієї можливості, навіть не спробувавши.
Звідки у людей страх відповідальності на шляху до змін? Розповідає психологиня, коуч, CEO консалтингової агенції D-Space Оксана Демченко:
«На мій погляд, людей лякає не стільки страх відповідальності, скільки не готовність відповідати за наслідки своїх рішень та неготовність отримати неочікуваний зворотний зв'язок. Звідки він береться? Причин може бути декілька:
1. Страх тягнеться з оточення, виховання, коли, до прикладу, дитині кажуть: «Ти маєш бути відповідальним», а що саме це означає, що саме дитина має робити — не пояснюють.
2. Шалений перфекціонізм, коли людину не задовольняє кінцевий результат, весь час щось підправляє і, як наслідок, не хоче відповідати за те, що їй не по душі.
3. Залежність від чужої думки — «що люди скажуть». Часто люди так накручують себе, що самооцінка знижується до нуля, з’являється відчуття, що ти аутсайдер за всіма напрямками. Девізом стає «Тихіше їдеш, далі будеш». Легше перекласти на когось відповідальність, аніж брати на себе.
4. Був невдалий досвід, провальна історія. Та якщо людина не робить аналіз — чому так сталося, який урок з цього невдалого кейса, — то проростає реакція уникання відповідальності».
Тож дуже важливо врешті-решт зрозуміти, що кожен з нас є частиною суспільства, яке буде змінюватися за умови участі усіх частинок. Відтак, кожен уособлює суспільство. І ідеї кожного можуть стати початком нових рухів та перетворень.
Авторка статті — Олександра Джус