Згідно з визначенням на сторінці ЮНЕСКО, «неформальна освіта» («non-formal education») – це інституалізована, цілеспрямована освіта, що є доповненням чи альтернативою до формальної. Її можуть здобувати люди будь-якого віку, і вона не обов'язково передбачає безперервне навчання, а може бути як тривалою, так і короткостроковою. Важливо зазначити, що така освіта здебільшого не визнається національними органами.
На противагу цьому, «формальна освіта» («formal education») охоплює період від дитячого садка/початкової школи до університету/коледжу. Зазвичай вона передбачає спеціальні програми для підготовки та оцінювання набутих знань. Формальна освіта базується на навчальному плані, що здебільшого не є адаптивним. Завершальним етапом є сертифікація та визнання національними органами.
Отож, серед основних відмінностей: тривалість та методика навчання, а також визнання здобутої освіти. Саме останній пункт найчастіше стає предметом дискусій. Утім, чи справді це достатня причина, щоб відмовлятися від неформального навчання?
Неформальна освіта має низку переваг. Зокрема, вона особливо зручна для людей, які через високу зайнятість не можуть навчатися за звичайним графіком, де потрібно приділяти навчанню 6-8 годин на день. Для них адаптивний розклад – це ідеальний варіант. До того ж, цей вид освіти підходить тим, хто хоче отримати додаткову кваліфікацію. Можна обрати вузькопрофільний курс, що не займе багато часу, але дасть бажаний результат. Насамкінець неформальна освіта – чудова можливість перекваліфікуватися, якщо ви хочете змінити сферу діяльності, проте з різних причин не можете навчатися в університеті чи коледжі.
Чи справді неформальна освіта має сприйматися як альтернатива формальній, антонімом якої вона вже є за принципом словотвору? Можливо, якщо розглядати її як доповнення до вже наявних знань, здобутих у школі та інших навчальних закладах. Неформальна освіта стане справжньою знахідкою для тих, хто прагне вдосконалюватися.
Авторка статті — Анастасія Курінська