ІСТОРІЇ з IT-сфери

Інноватори про технології на карантині

Пандемія стала викликом для одних, кризою для других та потужним поштовхом для третіх. Про нову хвилю технологічного буму, правила виживання стартапів на карантині та глобальні зміни в світі розповідають інноватори.
Проєкт «Щиро. Історії про...» — це діалог про життя у ритмі карантину у форматі розповідей. Герої проєкту діляться історіями спостережень, переживань та змін, що відбулися під час самоізоляції та карантину. Надіслати свою історію може кожен через форму на основній сторінці проєкту.
Віктор Долгоп'ятов
СЕО Diacom Group, Atmosphere Enterprise, «Северо-Запад»


До такого бути цілком готовим не вдасться.
Карантин застав мене на Сході. Найбільше, що турбувало у той момент — чи перекриють дороги. Тому до Києва не їхав, а мчав. Страх, шок, здивування — анітрохи. Річ у тому, що про ймовірність карантину розумів ще за кілька тижнів до його початку. Тримав руку на пульсі: слідкував за ситуацією у Китаї, Європі, за статистикою захворювання.

Це ніби гра на випередження. Ще до початку з'явився план «Протокол 7». Я розумів, що карантин триватиме не один місяць. Розумів, що йдеться про втрату половини складу команди. Постало завдання убезпечити людей, зберегти контакти, організувати віддалену роботу. Тому критично важливо було встигнути вчасно. Вдалося? Так. Ми оперативно організували робочі місця віддалено, розвезли комп'ютери конструкторського бюро. Та коли все почалось… на три дні зупинили діяльність усіх трьох компаній. Постала потреба у рекогносцировці. Так, ми досліджували, з яким же супротивником стикнулись. Вивчали наступні кроки. І першим з них став запуск відділів у скороченому режимі — тобто так, щоб вони не перетинались.


Знаю, що можна подумати. «Порушники карантину!» Та не поспішайте з висновками — мова переважно про виробництво. На роботу виходили ті, хто живуть у районі 3 км та можуть дійти пішки. Деяких забирали на автівках. Та й досі забирають.

Очевидно, зріла проблема з продовольством. Чітко розумів: через специфіку напрямків проблеми з фінансуванням гарантовані. Пригадую, як, коли коронавірус був на низькому старті, скуплявся продуктами у Бердянську. Там ще не ввели жодні заходи, тому на людину у масці дивилися з неабияким подивом.

Та, погодьтесь, що б ми не робили, пандемія знаходила та буде знаходити способи нас обігнати. Увесь цей час я переймався, що в Україні кількість хворих стане критично великою, що одними з них стане хтось з оточення. Доля іронічна. Під приціл потрапив син. В Одесі, де він живе, тести робити відмовились, так само як і госпіталізувати. Хоча лікування було за протоколом Олександрівської лікарні. Син одужав — це найважливіше.

Карантин в усій своїй «красі» вирив глибоку яму, куди падають ті, кому не вдається адаптуватися. Ми мали пристосуватись. Усе потрапило під загрозу. КБ «Северо-Запад» майже повністю призупинило усі проєкти. Так само сталося і з фінансуванням. Залишалися великі площі, за які мали платити оренду, комунальні. У цьому випадку ризики могли б стати фатальною помилкою. Завдяки головному нашому замовнику ми з заходами безпеки частково продовжили працювати. Аби врятувати виробництво, аби люди мали роботу.

Diacom — компанія-інтегратор розумних технологій — перекочувала додому. Час від часу робимо виїзди на будівництва. А от «Атмосфера»… Наша молода компанія потрапила у складну ситуацію. Бувши на стадії розробки нейромережі та метеостанцій, ми забуксували під величезним знаком STOP. Більшість виробництв зупинили свою роботу, тому наші дослідні зразки й програмування прошепотіли: «Побачимось після».

Звичайно, відчаю тут і сліду нема. Сфокусувались на розробці, плануванні, формуванні ідеологій. Змінюємо вектори, як будь-який істинний стартап. Трансформуємось на часі.

Ми, як інноватори, просто не могли оминути увагою катастрофічну ситуацію з медобладнанням. Це найпопулярніший ринок часів карантину. Усе починалось тривіально. Проаналізував хайп — очевидно, країна потребувала аШВЛ. Помилкова думка. Розмова з анестезіологом допомогла це збагнути. Він пояснив: апарати штучної вентиляції легень — не панацея. Здебільшого вони потребують додаткового обладнання (міксери, ротаметри, кисень, зволожувач, фільтри, трубки, маски тощо). Більш того, реанімації необхідно багато чого іншого. Якщо на початку карантину планували повторити розробку аШВЛ компанії Medtronic та «Буревісник», то після розмови від задуму відмовились. Ці апарати не є гарантією, що пацієнтам вдасться вижити. Шанси досить невеликі.
Проте ми все ж продовжили розбиратись з конструкцією, щоб допомогти ініціативним командам з розробками. А самі поки перейшли на іншу категорію. Перш за все, сконцентрувались на масках для тих же апаратів штучної вентиляції. Іншим фокусом став кисневий концентратор, адже саме кисень є пріоритетним для пацієнтів. Крім того, працюємо й над системами дезінфекції, як-от рамки.
Карантин досі насичений, хоча й зачинив нас у домівках. Ми стали частиною трьох ініціативних груп з різних напрямків. Одна з них через певний час перетворилась у консорціум Breath Ukraine. Так, він розвивається, але процес сповільнює те, що серед нас немає спеціалізованих компаній. Для всіх у консорціумі це нова сфера. Зрозуміло, що компанії з виробництва подібного обладнання не підтримують ініціативи, які стали для них загрозою. А у влади просто немає механізму допомоги. Консорціум вагони часу витрачає на лобіювання, улагодження організаційних питань (пошук коштів, закупки необхідних елементів). Адже головна перешкода для ініціатив у нашій країні — сама держава. Якщо бути точніше, відсутність кооперації між державою, бізнесом та громадським сектором.

Гадаю, що коли це все закінчиться, ініціативи, що «злетять», зможуть зайняти нішу в одній з категорій медобладнання. Хтозна, може, дадуть поштовх до розвитку українського за оптимальними, не захмарними цінами. Ми продовжимо брати участь в ініціативах та підтримувати їх — це наша соціальна відповідальність. Тут завдання заробити гроші немає. Наш досвід інжинірингу, виробництва сприятиме змінам у системі охорони здоров'я, порятунку життів.

Карантин змінив наше повсякденне та робоче. Вважаю, він став можливістю переформатувати діяльність компанії. На це, правда, не вистачало часу. Часу, аби зупинити частину внутрішніх технічних та бізнес-процесів, щоб змоделювати, як це може бути інакше. Час переосмислити роботу. Так, графік став тяжчим, хоча й залишився таким же у своїй нелімітованості. На нас «звалилась» купа Zoom-ів, робочий день став гумовим.

Проте я вдячний карантину. І першочергово за те, як змінилось відчуття роботи. Почав помічати моменти, які змушували бігати, як білка у колесі. Поки ти можеш зупинити якийсь з процесів, ти його повторюєш і повторюєш. Та настав момент, коли зупинилось все. Потрібно заново запускати. І ти усвідомлюєш, що в умовах економії можна не гірше, ніж у звичайних обставинах. Поступово позбуваєшся непотрібних процесів.

Карантин — це хороший час для оптимізації: обладнання, площ, роботи відділів, комунікації. Певно, у ситуації, в якій ми всі опинились, найголовніше — змінити яму на можливість, та не проґавити шансу її використати.

Вероніка Нерода
PR-менеджерка DataArt Київ


Наша компанія має багато офісів по всьому світу, в яких працює близько 3,5 тисяч людей. Офіси діляться на центри продажів, які знаходяться у США, Великобританії, Німеччині і Швейцарії, та центри розробки, де працюють спеціалісти, які виробляють безпосередньо продукти для клієнтів DataArt. Центри розробки в основному розташовані в Україні (6 офісів), а також у Польщі, Болгарії, Вірменії, Росії та Аргентині.

Одразу зазначу, що DataArt не продуктова, а сервісна компанія — ми працюємо на замовлення наших клієнтів в галузях охорони здоров'я, туризму, фінансової індустрії та медіа. Проте ми також маємо власні продукти: Skillotron (безкоштовна онлайн-платформа для перевірки знань IT-спеціалістів) та CV Duck (безкоштовний сервіс для перевірки резюме).

За тиждень з моменту початку карантину ми перевели абсолютно всіх працівників на віддалений режим роботи. Це було нескладно, бо в нашій компанії це звичайна практика: ми ніколи не обмежуємо в плані дистанційної роботи. Якщо домовленості у проєкті, з клієнтом та колегами дозволяють працювати віддалено — це завжди можна робити. До карантину багато працівників ходили в офіс лише 2-3 дні на тиждень.

Тож, ми допомогли співробітникам з облаштуванням домашнього офісу. Наприклад, розробникам потрібно було встановити кілька моніторів або якісь специфічні технічні системи — і ми надавали все необхідне та допомагали з переїздом та налаштуванням.

Знаю, що була інформація про те, що багато компаній займаються дуже детальним трекінгом часу. Були навіть скандальні новини про те, що за співробітниками слідкують або їх перевіряють, наприклад, несподіваними скайп-колами. В нас такого ніколи не було, немає і не буде. Усі працівники користуються глобальною внутрішньою системою DataArt, де кожен співробітник самостійно «трекає», скільки часу витрачає на той чи інший проєкт.

Єдине, що було дійсно складно: в різних країнах були різні обмеження по карантину. Тому компанія повністю перевела всю роботу на онлайн-платформи, у формати скайп-колів та віртуальних мітінгів.
Очевидно, що ми інформували всіх колег щодо актуальних рекомендацій та дотримання карантину. У нас є регулярні розсилки від менеджменту компанії, у яких керівники розповідають про події та стан речей такими, які вони є, без «замилювання очей». Ми продовжуємо працювати онлайн і сьогодні.
Найголовніший наш здобуток, яким особисто я дуже пишаюся — це проєкт Wellbeing Weeks. Він був запланований ще торік, а мав початися у березні цього року — і за іронією долі як раз на цей період припав карантин. Проєкт пов'язаний із добробутом та більшою мірою з ментальним здоров'ям наших колег. З минулого року в компанії працює внутрішня психологічна служба підтримки — DataArt Helpline. В ній працюють волонтери — наші колеги та HR-спеціалісти. За потреби можна також звернутися до професійних психологів та експертів, служба працює абсолютно анонімно. Тобто будь-яка людина, яка відчуває себе емоційно перенавантажено або відчуває стрес — може скористуватися цією службою.

Крім цього, ми розробили тест «Mood Self-Assessment» для перевірки свого психологічного стану, на вияви емоційного вигоряння тощо. Цей тест знаходиться у внутрішній системі компанії. Його також проходять анонімно. Кожна людина індивідуально та виключно для себе вирішує, чи потрібна їй допомога і якщо так, то яка саме. Це свого роду трекінг емоційного стану. І ми пишаємося цим сервісом.

Крім цього ми регулярно проводимо опитування серед наших колег. З 2016 року у нас існує глобальний річний Satisfaction Survey— ми перевіряємо наскільки співробітники задоволені всіма аспектами роботи в компанії.

Ще одне опитування Tell Us How Do You Feel ми запустили з початку карантину та проводили його кожні два тижні. У ньому кілька запитань, де колега по шкалі від 1 до 7 оцінює свій емоційний та фізичний стан, відповідає на персоналізовані питання. Ми збираємо результати анонімно. Бачимо загальну картину, і якщо брати шкалу відповідей на запитання «На скільки ви оцінюєте рівень інформованості від компанії» по шкалі від 1 до 7, середня відповідь була 6 — що є дуже позитивним результатом.

Звичайно, ми не забували про якісь буденні речі, на кшталт звички пити каву разом з колегами перед початком роботи вранці. В нас є багато ком'юніті, здебільшого це скайп-чати, де спілкуються по інтересах. Ми формували програми онлайн-тренувань, збирали лінки на різну літературу та цікаві подкасти — та обмінювалися цим у чатах. Люди розуміли, що життя триває, і ми намагалися різними способами їх у цьому підтримати.

Різниця між роботою офлайн та онлайн відчувається дуже індивідуально. Я можу поділитися спостереженнями від імені компанії, колег та самої себе.

Особисто я в котрий раз переконалася в тому, що мені дуже складно дається віддалена робота. Я дуже хочу повернутися в офіс, хоч і розумію, що зараз це неможливо. Тому, звичайно, доводиться прилаштовуватися до тих умов, які є. Це дуже впливає на особистий work-life balance, вимагає величезну самодисципліну та організованість.

Якщо говорити від імені моїх колег: у київському офісі працює 450 осіб і дуже багато людей у чаті стабільно, як мінімум раз на тиждень, пишуть «ну що там, коли вже в офіс?». Людям потрібна соціалізація. Базові потреби в особистому спілкуванні залишаються актуальними навіть в епоху прогресу та активного використання сучасних технологій.

У нашої компанії наразі нема у планах закривати офлайн-офіси. Ми просто продовжуємо працювати віддалено та чекаємо, коли ситуація нарешті стабілізується та ми зможемо повернутися назад в улюблені офіси.
Олена Сидоренко
co-founder & COO Greenbin.app


Звичайно, карантин не входив у наші плани. Ми весь час працювали та до останнього не сприймали ситуацію навсправжки.

Як сьогодні я пам'ятаю той день, коли оголосили карантин. Як завжди, ми працювали у коворкінгу Google for Startups у Варшаві. Того дня командою ми вирішили зробити кілька спільних фотографій для сайту. Однак, Google for Startups неочікувано відмовив нам в оренді фотозони. Довго не чекаючи, ми намагались з'ясувати причину. Як виявилося, у зв'язку із поширенням COVID-19 всі події та івенти скасовували.

А ще через деякий час охорона оголосила, що коворкінг зачиняється на невизначений термін. Плюс, до того наші друзі відправили фотографії із чергами та порожніми полицями в супермаркеті.


Все це сталось протягом кількох годин. Ми були не готові, ми були шоковані. Тільки в цей момент ми почали розуміти, що дійсно відбувається щось серйозне. І, про всяк випадок, купили їжі :)

Першим негативним наслідком карантину стало відкладення запуску пілотного проєкту. В лютому-березні ми вели переговори із мережею кафе у Варшаві. Звичайно, наші плани не здійснились. Ще гірші наслідки чекали на кафе.

І ми чомусь вирішили, що тепер у нас з'явиться багато вільного часу та накупили щонайменше 10 курсів на Udemy. Планували навчатися онлайн та прочитати купу книжок.

Мені все ж вдалось закінчити курс із маркетингу та підтягнути знання із презентацій. Але, як виявилось, зайвого часу не з'явилося. І навіть навпаки. Ми побачили, що працювати з дому — набагато ефективніше. Коли ти працюєш в офісі, час від часу хочеться поспілкуватись із друзями, попити каву. А вдома майже не відволікаєшся. Тому нам ніщо не заважало продовжувати працювати. Більшість задач можна було вирішувати онлайн. Ми працювали над додатком, вели переговори із партнерами, вдосконалювали маркетингову стратегію.

Неочікувано для себе, ми вирішили не чекати на відкриття офлайн-локацій та запустили пілотний проєкт онлайн.

Як це виглядало?

  1. Ми набрали групу екоактивних людей із Варшави, Познані та Кракова
  2. Надіслали їм QR-коди для можливості стати тестовими користувачами
  3. І вони почали збирати використані пластикові пляшки та сканувати їх у Greenbin.app
А ми отримували фідбек, вдосконалювали додаток та аналізували перші дані про використане пакування.

Сьогодні наш робочий день виглядає приблизно так. Ми прокидаємось десь о 7 годині. Ранок починається не з кави, а з книжки для натхнення. З України ми привезли цілу бібліотеку: «OKR: проста ідея зростання вдесятеро», «Дизайн-мислення», «Історія IKEA», «Ніколи не йдіть на компроміс» та багато інших.

Я читаю «Чорний лебідь» (який, до речі, почала читати ще до карантину і не проґавила). А Діма — «Історія IKEA».

Після сніданку у нас 5-хвилинка. Ми завжди підсумовуємо результати за попередній день та обираємо найпріоритетніші задачі на новий день. Наш CTO Влад Мендерецький підключається о 16 годині та працює майже до ночі щодня. Досі не впевнена, що він звичайна людина. В нас все дуже чітко, всі задачі заплановані по часу та розписані в Trello.

Одного дня нам несподівано зателефонували представники PowerUP! від Innoenergy. PowerUP! — найбільший конкурс зелених інновацій у Центральній та Східній Європі. Нас привітали з проходженням першого етапу відбору на конкурс. Та провели співбесіду. За її результатами обрали 10 найкращих зелених інновацій Польщі для подальшого навчання та участі у конкурсі. Нас запросили на bootcamp, тобто ми пройшли.

Всі вихідні команди із професійними менторами працювали над своїми презентаціями. А потім всі ми зустрілись на національному фіналі Польщі. Greenbin.app здобули перемогу. А також статус «Стартап року у Польщі». Ми були дуже щасливі.
Під час карантину дуже важливо не втратити мотивацію. І ця перемога дала нам багато сил та натхнення йти тільки вперед. Після перемоги ми знайшли нових партнерів, почали переговори із великим виробником, переробником, та запустили пілотний проєкт із 200 юзерами. Це було неймовірно. Коли бачиш результати власної роботи, це ще більше надихає.
Особисто ми вважаємо, що формат онлайн роботи однозначно приживеться у після карантинний час. Адже він має багато переваг. Все більше людей можуть відвідувати онлайн-конференції, які ще минулого року могли здаватись недосяжними. Зараз, наприклад, можна пропітчити власну ідею на круглому столі у Нью-Йорку, обговорити проблеми пластикового пакування на Packbridge івентах у Швеції та одразу ж відвідати Circular Economy Week у Лондоні. Можливість відвідати заходи онлайн просто знищує кордони.

По-перше, це доступно для стартапу (не потрібно витрачати кошти на переліт та проживання). А по-друге — такий формат дозволяє бути у кількох місцях одночасно.

Дуже добре пам'ятаю, як ще восени нам відмовляли у можливості відвідати воркшопи онлайн. Ми знаходились в іншій країні та це було перешкодою. А сьогодні таку проблему важко уявити. Світ вже змінився. І нам це підходить.

В незвичайних умовах народжуються незвичайні можливості. Всім стартапам бажаємо їх розгледіти.

Владислав Ткачук
менеджер з маркетингу GlobalLogic Ukraine


В компанії GlobalLogic пильно стежили за розвитком подій ще за часів появи перших звісток про епідемію в Китаї. Як міжнародна компанія, що присутня в 15 країнах світу, ми розробляли різні сценарії реагування на розвиток подій. Враховуючи досвід роботи великих IT-компаній під час кризових ситуацій минулих років, керівництво було готове до швидкого переходу у дистанційний режим.

Але ще задовго до цього ми запровадили заходи безпеки в усіх наших офісах. Це були очевидні речі: використання дезінфікуючих засобів, більш регулярне провітрювання та прибирання приміщень, інформаційні плакати тощо.

Компанія перейшла на дистанційний режим роботи невдовзі після офіційного запровадження карантину. Причому цей перехід зайняв менше ніж два дні. Все було зроблено системно та організовано.

У певних випадках спеціалістам був необхідний доступ до специфічного обладнання, допомога у перевезенні обладнання до дому, налаштування віддаленого доступу тощо. Все це компанія забезпечила швидко та професійно. В результаті майже 5000 спеціалістів GlobalLogic в Україні змогли виконувати свої проєктні обов'язки за межами офісів. При чому без зниження продуктивності чи суттєвого скорочення обсягів проєктів.

На початку карантину, коли все вже почало розвиватися стрімко та особисто для мене досить стресово, а вся соціальна активність обмежилася виключно робочими процесами, поточних завдань було надзвичайно багато. Час, який вже не витрачався на дорогу, я почав використовувати для робочих цілей. Спочатку пріоритетом було відстежувати та реактивно реагувати на ситуацію, пізніше – системно перелаштовуватись до нових умов, проактивно планувати свою роботу під час довготривалого карантину. Мій робочий день на початку карантину суттєво збільшився, але регулярні пробіжки повітрі допомогли тримати себе у формі. З подивом усвідомив, що за квітень набігав понад сотню кілометрів, хоча до того бігом займався лише час від часу.

Компанія GlobalLogic надає послуги з розробки цифрових продуктів та рішень для закордонних замовників, здебільшого з США та Європи. Тільки в Україні компанія співпрацює з понад 130 закордонними замовниками.
Є індустрії, які скоротилися — на щастя, серед наших клієнтів таких небагато. Є ті, хто очевидно відчуває зріст. Є ті, хто десь скорочується, а десь збільшують інвестиції в програмне забезпечення через нову хвилю цифрової трансформації. Пандемія стала джерелом пошуків нових форматів та рішень для наших клієнтів, а як наслідок — і для нашої компанії.
Засоби телеконференцій переживають шалений ріст та багато інвестують в розробку більш досконалих інженерних рішень. Найбільш показовий приклад — сервіс Zoom, акції якого швидко злетіли за часів глобального карантину. Друга сфера, якою займається в тому числі й наша компанія, це сервіси ОТТ (Over the Top). Простими словами: це доставка відеоконтенту через інтернет — як MEGOGO в Україні або Netflix у світі. Ці та подібні компанії переживають бум через величезний попит на якісний відеоконтент.

Також серед клієнтів GlobalLogic є багато медичних компаній. Певні види медичних розробок почали скорочуватися, бо є великі обмеження на фізичну присутність та переорієнтація багатьох компаній сфери на подолання наслідків пандемії. З іншого боку, знайшлося багато ніш, які стали дуже потрібними саме в дистанційному режимі — і це створило додатковий попит на нові технології.

Серед позитивів у поточній ситуації варто згадати проєкт, який цього року отримав друге дихання. Він тісно пов'язаний з нашою внутрішньою корпоративною культурою та корпоративною соціальною відповідальністю. Рік назад інженери GlobalLogic зі Львова прийшли з ідею залучення компанії до прибирання Карпат. Як туристи, так і місцеві залишають там багато сміття, яке прибрати самотужки важко. Тож колеги почали організувати екотури в Карпати. Згодом в них виникла ідея створити мобільний застосунок, який дозволяв би наносити на мапу засмічення, аби згодом їх прибирати. Застосунок назвали EcoHike, адже спочатку він призначався любителям походів, але згодом почав використовуватися під час будь-яких прогулянок. Якщо туристи знайшли засмічені місця, але не можуть прибрати самостійно, вони позначають їх на мапі, додають опис проблеми та її фото. Інші користувачі можуть прокласти маршрут свого відпочинку так, аби прибрати позначену місцевість та змінити інформацію про неї у застосунку. Таким чином, спільними зусиллями українці зможуть зробити внесок у поліпшення екологічної ситуації у Карпатах та Україні в цілому. Швидше за все, цей рік для більшості українців буде роком внутрішнього туризму. Відповідно, навантаження на екологію будуть ще більшими. І використання цього застосунку допоможе поліпшити екологічну ситуацію в країні.

Робота віддалено, окрім підтримки соціальної дистанції та допомоги убезпечитися під час пандемії, має й інші переваги: спрощена логістика, гнучка організація часу кожного спеціаліста. Якщо подивитися різні опитування, то побачимо: велика кількість IT-спеціалістів хотіли б продовжувати працювати дистанційно, бо вони змогли ефективно пристосуватися до віддаленого режиму. Якщо у вас є навички організації робочого часу та оточення, що сприяє зосередженню на проєктних задачах, то віддалений режим має очевидні переваги — це мої спостереження з власного карантинного досвіду. Однак є й ті, хто хоче повернутися в офіс.

Тож ми бачимо: з одного боку, існують випадки, коли дуже важливо збирати проєктні команди разом для живого обговорення. З іншого — є речі, які спеціалісти можуть виконувати самостійно з дому. Це говорить про те, що у майбутньому багато компаній будуть намагатися створювати та втілювати гібридні підходи до організації бізнес-процесів, коли частину часу спеціалісти будуть проводити в офісі, а іншу частину — десь ще.

Досвід, який світ отримав під час пандемії, дає ось такий матеріал для роздумів про те, як нові навички та моделі роботи можна використовувати у звичайному житті. І про це йде багато дискусій не тільки в IT сфері, а й по всьому світу.
Більше історій:
Долучитися до проєкту «Щиро. Історії про...» має можливість кожен! Заповнюйте форму на основній сторінці проєкту та надсилайте нам свої історії.