Символи — це цікава річ. Вони практично існують повсюди, і в цьому будинку також. І живі, і неживі. Як будинок. Чи живий символ Гогольфесту пан Влад Троїцький. За них б’ються, за них змагаються. Хоча насправді, для мене, наприклад, символи — це ознака певного різноманіття. Ознака того, що в суспільстві може існувати дискусія, діалог з приводу того, як ми визначаємо ці символи. Чи ці символи можуть бути одухотворенні — наприклад, рух “повернись живим” або Донецький аеропорт, чи волонтери. Чи фізичним — як український герб Тризуб, з приводу якого Верховна Рада вирішила, що все ж таки його потрібно зробити великим гербом. Що теж, звичайно, є дискусійним питанням. Теж символічно, що саме у цей час. І вони є національними, регіональними, приватними. І, на мій погляд, той факт, що іде трансформація весь час, говорить про те, що їх можна не тільки знаходити, але й, безперечно, формувати. Це процес, так би мовити, паралельний.
Щодо діяльності МКІПу в цій сфері. Безперечно, ми б хотіли розвивати символи. Одним з найбільших викликів для нас є символ туристичної України. Хоча в час, коли наш же ж уряд приймає рішення про закриття кордонів, про це не варто говорити, але ми ж живемо не тільки цей місяць. І це великий виклик, тому що сформувати символ туристичної принади, якою вона має бути, це серйозна робота, і над нею ми починаємо думати. У поєднанні історії, національної пам’яті, спадщини, креативної економіки є багато можливостей для того, щоб сформувати нові символи, і ми за різноманіття цих символів.
Так само ознакою і великими символом для країни в цілому є фактор її толерантності та різномаїття. Ми іноді недооцінюємо цей момент. У нас є різні релігійні спільноти, які спілкуються між собою достатньо адекватно. У нас існують різні погляди політичні. І ми достатньо толерантне суспільство. Символ толерантності українського суспільства надзвичайно вагомий, у тому числі у гібридній війні. І це теж символ, над яким треба працювати, який треба розвивати. Заради цього ми стартуємо з серією національних круглих столів з приводу символів: як власне ідентифікувати історичні постаті, дискусія з приводу релігії, що таке щастя, що таке культура діалогу. І це теж символічно, бо говорить, знов таки, про різноманіття.
Питання від модератора: Як ви бачите роботу міністерства з демаргіналізації окремих усталених символів?
Ви знаєте, трактування символів, яким чином вони маргіналізовані чи ні — це достатньо дискусійна історія. Тому що потрібно працювати з цифрами, з соціологією яким чином власне трактуються на той чи інший момент усталені символи. Символи трансформуються. Наприклад, тачанка в степах Херсонщини трактувалася як символ радянської влади, потім трансформувалася у засудження. На сьогоднішній момент, подивившись на неї у цих степах, я розумію, що це — унікальний класичний символ свободи українського суспільства в степах Херсонщини. Тому що те, як воно створювалося і яким чином воно було зроблене, говорить про те, що цей символ з маргіналізованого може стати одним з яскравих символів нової толерантної сучасної різнокольорової України.
Тому дискусія про те, які символи та яких героїв вважати символами України, це теж дискусія, яку ми будемо вести. На мій погляд, таких символів в нас набагато більше, ніж ми дозволяємо собі використовувати в сьогоднішньому світі.
Фото: Йован