Випуск 1!

Освіта та змінотворення. Як школа впливає на наше сприйняття змін?

Як ви уявляєте собі ідеальну школу? В моїй уяві це місце, де з’являється натхнення для змін. Це така собі платформа, де формуються нові цілі, оточення, досвід. Вони потім будуть сприяти змінам, які ми будемо творити у житті. Школа, в якій ми маємо отримувати підтримку для своїх ідей і можливості робити те, що до душі. Мені здається, так мало б бути у всіх школах, бо саме в освітніх закладах формується нове покоління. Ми в школі проводимо більшу частину свого часу — її впливу неможливо уникнути. Роль школи дуже важлива! Вона впливає на наше ставлення до навчання, поведінку в суспільстві й формує очікування від себе й інших. Хіба ні? Саме від школи залежить, що ми робитимемо після її закінчення, чи хотітимемо ми змінити щось у цьому світі, чи залишимося собою. Ніхто ніяк не може уникнути слідів школи на собі.

А коли у навчальних закладах не підтримують унікальність кожного та ніби протистоять змінам, дуже складно не злитися з натовпом і не забути про свій потенціал. На жаль, таке частенько стається у наших школах. Думку про нас формують, покладаючись на зовнішній вигляд, стать, мову, одяг. Доводиться поводитися так чи інакше залежно від чужих очікувань, навіть якщо тобі вже давно перехотілося мати репутацію активістки через те, що ти «багато» говориш. Оці очікування — це здебільшого стереотипи. Ми стикаємося з ними дуже часто, вони існували завжди й практично всюди, і вони обмежують наше світосприйняття. І супер сумно, що вони втручаються в наше життя з самісінького дитинства. Вже тоді, коли першачки переступають поріг школи, вони знають, чого робити не можуть, бо ж вони дівчатка/хлопчики/слухняні/бешкетники/милі/тихі/голосні чи ще якісь. У школі, куди приходять дізнаватися нове, відкривати для себе світ, стереотипи не руйнуються, а чомусь підтримуються. Згадайте свою школу — хіба там вас заохочували не боятися бути іншим?

Діти ще тільки встигають прийти в школу, а то й в садочок, як одразу натикаються на те, що не можуть відчувати емоції, як хочуть, бігати, бешкетувати чи любити вишивку, бо «ти ж хлопчик», «ти ж дівчинка» чи ще щось не так. А коли пробують поводитися інакше, з них сміються. Вони запам’ятовують, хто і як має поводитися на основі стереотипів. Пізніше, школа починає нав’язувати стереотипи, не допомагаючи дітям проявити свою унікальність. Уявіть, якби круто було, якби в школі нам розказували, що ви можете творити, як хочете, бути активними просто, бо хочете, мати погані оцінки, бувши успішними, носити окуляри, не бувши занудою, слухати важкий рок без депресії, любити чи ненавидіти математику незалежно від статі — і все це без осуду. Правда ж, натхнення змінювати світ було б на тонну більше?

Звісно, не всі школи повні стереотипів. У деяких стереотипи не підтримуються, а унікальність заохочується, і це супер, але таких мало. Як правило, все стереотипне починається саме в школі: 8 березня — свято весни та краси — свято дівчаток, 14 жовтня — свято захисників Вітчизни — свято хлопчиків, ти ж дівчинка — не галасуй, ти ж хлопчик — не плач, погано вчишся — всі проблеми в класі через тебе, в окулярах — розумний... Плюс фрази типу «не будь дівчиськом», «математика для хлопців». Кожен день у школі можна наткнутися хоча б на щось із цього списку.

Одним із найяскравіших проявів стереотипів у школі — це святкування 8 березня. Принаймні у моїй школі воно кожного разу було святкуванням краси, ніжності, материнства та весни. Ми читали віршики на ці теми, хлопці вітали дівчаток, називаючи їх «окрасою». Приходиш в школу вчитися, а стаєш окрасою.
Подібні історії дуже розповсюджені, деякими з таких поділися мої знайомі з різних шкіл:
«У початковій школі вчителька-вихователька каже, що з тебе нічого не вийде і ти бездара, бо погано навчаєшся, а у випускному класі ти один з найкращих», — Пилип, 11 клас.
«Хлопці на трудовому навчанні роблять стільці, а дівчата вчаться готувати», — Настя, 9 клас.
«Коли говорили про вагітність чи місячні, типу теми-табу для хлопців, на основах здоров'я, їх відпускали з уроку, ніби це зовсім не важлива їм тема», — Ірина, 10 клас.
«У нас був вчитель інформатики, який хлопцям підіймав оцінки, бо вони можуть бути програмістами, вони ж сім'ю годують, а дівчатам занижував», — Даяна, 10 клас.
«Нам на англійській дали завдання написати у дві колонки "жіночі" і "чоловічі" професії», — Устя, 9 клас.

Впевнена, якщо ви згадаєте свою школу, то і там знайдеться пара таких історій.

Вплив школи важко переоцінити — де ще ви проведете цілих одинадцять років? Практично все ваше дитинство з восьмої ранку і до обіду як мінімум — це ж море часу! Навіть якщо у вашій сім’ї руйнуються всі стереотипи, але дитина приходить у школу, просто таки наповнену ними — вона не зможе забути, наприклад, що «робити помилки — погано» і «жінка не може бути президентом». Діти запам’ятають те, що їхнє оточення постійно повторюватиме. Школа — важлива частина оточення і вона мала б бути місцем, де розвиваються зміни. Тут постійно вирує життя дітей і підлітків, тобто тих, хто пізніше змінюватиме світ. Якщо у школах буде менше стереотипів, засуджень та несхвалення за вихід за межі «стандарту», школа стане абсолютним амбасадором змін, бо там є кому їх хотіти втілити!

Марічка Западнюк

Випуск 3