«Найперше — треба думати, хто вам доносить ту чи іншу інформацію, і який цьому джерелу інформації від цього зиск. Якісні медіа, яких не так багато в країні, працюють заради читача. Вони теж можуть помилятися в силу втоми чи недостатньої наукової обізнаності, наприклад, але весь світ зараз трясе. Якісні медіа стараються і перевіряють дані, і якщо ви бачите там помилки — вкажіть їм на це, обґрунтуйте свою позицію, і кваліфікований журналіст завжди вас почує.
Якісним медіа потрібна підтримка читачів, мова далеко не лише про фінанси. Мова про те, щоб у спілкуванні з іншими ви пояснювали, чому підтримуєте і читаєте саме Лігу, чи Радіо Свобода, чи Бі-Бі-Сі, і так далі. Щоб цікавилися у знайомих, які поширюють у фейсбуці скандальні новини з невідомих ресурсів, як вони на них натрапили та чому їм вірять. Якщо сайт не має вихідних даних, якщо ви не знаєте, чий він, хто головний редактор, хто команда — це одна з ознак, що треба бігти подалі.
Також думайте, чи варто вірити способу передачі інформації методом «баба бабі сказала», як жартували ми в дитинстві. Часом люди заявляють, що точно знають, що кажуть, бо в умовної сусідки сестра працює у якійсь лікарні, і от там лікарі кажуть, що… Поки ця інформація дійде до вас, на кожному з етапів її можуть свідомо чи несвідомо перекрутити, або й зовсім перетворити на побрехеньку. Перевірити її надважко, бо відмотати увесь ланцюжок до того, хто розповів історію першим, часом неможливо».
Бережіть себе від неправдивої інформації. Адже часом фейки розповсюджуються швидше за вірус.
Ілюстрація: Каріна Софіт