Випуск 1!

Критичне мислення змінить світ

Ох, як багато людей вже говорять про критичне мислення, і як багато різних активностей допомагають його розвити у молоді: дебати, МАН, Модель ООН, форуми та інші формати. Але проблема відсутності критичного мислення лише погіршується, бо будь-хто нині може через інтернет поширювати будь-яку інформацію, зокрема і неправдиву. А найстрашніше те, що цій інформації ще й повірять, і будуть, наприклад, у метро маску на підборідді носити, бо «маски — це врєдно», чи протестувати проти 5G веж,
чи сприймати за істину кожен фейк та емоційну маніпуляцію на ТБ.

Я граю у Моделі ООН, пишу роботи у Малій академії наук України, слідкую за критичністю свого мислення. Подумав: що як не свідомі та критичні люди можуть більше трансформувати наше життя на краще? І вирішив, що буду приділяти свій час тому, щоб поширювати інформацію про критичне мислення.

То що ж таке критичне мислення, чому саме воно врятує наше майбутнє та як його розвивати? Детально розповім вам у цьому матеріалі.

Словосполучення «критичне мислення» тулять усюди, де тільки можна, тому почнімо з визначення цього терміна. Критичне мислення — вміння аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел; бачити проблеми, ставити запитання; висувати гіпотези та оцінювати альтернативи; робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.

Чому ж саме критичне мислення є таким важливим для творення змін?
Зміни, наприклад, у державі, є складним процесом не лише для політиків, але й для кожного громадянина. Важливо прораховувати кожен крок та думати наперед, аналізувати історію та не піддаватися емоціям. Людина, яка не вміє критично мислити, не зможе зробити круту кар’єру, повести за собою інших, або навіть обрати кращі продукти у магазині. Мільйон людей без критичного мислення творять Україну, голосуючи на виборах, підтримуючи ті чи інші рішення політиків, не сортуючи сміття та протестуючи проти вакцинації. Народ без критичного мислення не може побудувати сильну країну.

Крім того, важливо вміти піти «проти умови». Тобто піддавати сумнівам навіть те, що нам !здається ! 100% правдою. Наприклад новини, чи слова експерта або книжки з історії. Мій дідусь і досі вірить кожному слову жовтої преси, бо «це ж надруковано!». Моя сусідка думає, що Сталін хороший, бо їм так в школі казали. Люди продовжують вірити в гомеопатію, бо та обіцяє неймовірні результати за те, що ти з’їв 5 цукрових кульок. Мені буває важко дискутувати з такими людьми та пояснювати важливість критичного осмислення: аргументи не працюють, посилання на авторитетні ЗМІ з перевіреною репутацією ігноруються, вибудова причинно-наслідкових зв’язків не працює. І все через неможливість змусити людину СУМНІВАТИСЯ.

Сумніви — це найважливіше, що потрібно для критичного мислення.
Мова не про те, щоб зовсім нічому не вірити — потрібно бути готовим почати сумніватися в будь-чому: у тому, що 10 років розповідали вам в школі, у тому, що сказала ваша мама, у тому, у що ви особисто вірили все своє життя. Готовність до сумнівів — перший крок і до перевірки інформації, і до аналізу, і до оцінки, і до переосмислення.

Насправді дуже круто з розвитком умінням ставити під сумнів допоможуть дебати, саме вони вчать дивитися на проблему з двох радикально різних сторін, і критично осмислювати обидві позиції.

Коли мені доводиться говорити з людиною, що заперечує всі постулати критичного мислення, я намагаюся ставити якомога більше питань, аби людина хоча б подумала про можливість сумніватися у тому, що видається їй істиною.

Нав’язати критичне мислення, звичайно, неможливо (що добре), але я буду говорити про нього — і буду продовжувати сумніватися, аналізувати та перевіряти. І тоді, може бути, хтось перейме мій механізм мислення і стане відкритішим до позитивних змін!

Ян Стародубець

Випуск 5